Зайцев Микола Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зайцев Микола Васильович

ЗА́ЙЦЕВ Микола Васильович (09(22). 05. 1908, м. Тула, нині РФ – 17. 02. 1972, Одеса) – режисер, театральний діяч, педагог. Батько С. Зайцева. Засл. арт. УРСР (1946). Удосконалював режисер. майстерність в О. Брянцева у Ленінграді (нині С.-Петербург). Працював у Свердлов. ТЮГу (нині Єкатеринбург, РФ, 1932–35). Від 1935 – в Одес. ТЮГу (з перервою): худож. кер. (1935–41, 1944–46, 1948–54), гол. реж. (1958–65), водночас був засн. і викл. студії при Театрі. 1941–43 – реж. 1-го Держ. драм. театру СРСР ім. Т. Шевченка (м. Актюбинськ, Казахстан, згодом м. Наманґан, Узбекистан), 1954–58 – Театру Рад. Армії у Німеччині, водночас від 1960 – опер. студії Одес. консерваторії. Від 1965 – викл. Одес. культ.-осв. уч-ща. Серед учнів – Ю. Божек, М. Губенко, Галина та Генріх Осташевські, В. Туманов.

Вистави: «Міщанин-шляхтич» Ж.-Б. Мольєра (1936), «Біліє парус одинокий» за В. Катаєвим, «Казка про царя Салтана» за О. Пушкіним (обидві – 1938), «Горбоконик» за П. Єршовим (1940), «Двадцять років потому» М. Свєтлова (1941), «Хатина дяді Тома» О. Бруштейн за Ґ. Бічер-Стоу, «Сніжок» В. Любимової (обидві – 1949), «Одруження» М. Гоголя (1950), «Назар Стодоля» Т. Шевченка (1952), «Доходне місце» О. Островського (1954), «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка (1956), «Остання зупинка» за Е.-М. Ремарком (1957), «Кінець казки» О. Красотова за Дж. Лондоном (1966).

Літ.: Щурова Т. Мастер детского спектакля // Дерибасовская–Ришельевская: Альм. О., 2008. Вып. 34.

Т. В. Щурова

Стаття оновлена: 2010