Зайченко Георгій Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зайченко Георгій Григорович

ЗА́ЙЧЕНКО Георгій Григорович (20. 06. 1945, Київ) – живописець. Чоловік Т. Зайченко, батько О. Зайченко-Свєчникової. Чл. НСХУ (1990). Закін. Строганов. вище худож.-пром. уч-ще (Москва, 1978; викл. П. Дудник, Г. Захаров, В. Редічкін). Викл. дит. студії образотвор. мист-ва у Києві (від 1971). Учасник всеукр., зарубіж. мист. виставок від 1975. Персон. – у Нью-Йорку (1981), Братиславі (1983), Тулузі (Франція, 1988), Києві (1990, 1992, 2000, 2005, 2008), Парижі (1991), Ессені (Німеччина, 1994). Автор пейзажів, натюрмортів, портретів. Для твор. манери характерні густі пастозні мазки, що створюють рельєфну фактуру картин.

Тв.: «Річка Псел» (1959), «Гуси», «Луг» (обидва – 1960), «Абрамцево» (1963), «Соломенська церква. Київ» (1965), «У Лаврі. Київ» (1967), «Кладовищенська каплиця», «Кладовищенські ворота» (обидва – 1972), «Автопортрет», «На Великдень» (обидва – 1975), «Венеція» (1985), «Париж. Опера» (1992), «Ізраїль», «Віфлеєм» (обидва – 1995), «Париж», «Ізраїль. Храм гробу Господнього», «Букет» (усі – 2000), «Японія. Канал», «Натюрморт із яблуками» (обидва – 2005), «Хвиля» (2008), «Яблука» (2009), «Золоті ворота. Київ» (2010); графічна серія «Подорожі» (2002–10).

Літ.: Лобановська Г. Георгій Зайченко. Колористичні імпресії // Мист-во, історія, сучасність, теорія. К., 2008; Зайченко О. Сенс живописної філософії Георгія Зайченка // ОМ. 2010. № 2/3.

Г. Б. Лобановська

Стаття оновлена: 2010