Зайчук Валентин Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зайчук Валентин Олександрович

ЗАЙЧУ́К Валентин Олександрович (27. 08. 1949, м. Старокостянтинів Кам’янець-Поділ., нині Хмельн. обл.) – педагог, дипломат. Брат Б. Зайчука. Канд. пед. н. (1994), проф. (2005), акад. АПНУ (1999). Держ. премія України у галузі н. і т. (2003). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2004). Закін. Київ. пед. ін-т (1971). Відтоді учителював; від1982 працював у Київ. обл. упр. нар. освіти: 1988–91 – 1-й заст. зав.; 1991–97 – заст., 1-й заст. Міністра освіти України; 1998–99 – заст. дир. з наук. роботи Ін-ту педагогіки АПНУ (Київ); 1999 – Міністр освіти України; 2000–01 – Надзвич. і Повноваж. Посол України у Литов. Респ.; 2001–02 – Держ. секр. Мін-ва освіти і науки України; від 2002 – кер. апарату ВР України.

Пр.: Проблеми підготовки кадрів у ПТУ сільськогосподарського профілю в Україні (1969–1995). 1997; Науково-освітній потенціал нації. Погляд у ХХІ століття. Кн. 1–3. 2003; 2004 (співавт.); Загальна психологія: Підруч. 2004 (співавт.); Проблеми законодавчої політики. Вип. 1–2. 2004–05 (співавт.); Бюлетень моніторингу законодавства України. Вип. 1. 2009 (співавт.); усі – Київ.

М. С. Держалюк

Стаття оновлена: 2010