Зайчук Володимир Ігнатович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зайчук Володимир Ігнатович

ЗАЙЧУ́К Володимир Ігнатович (01. 07. 1921, с. Тростянець, нині Ківерців. р-ну Волин. обл. – 12. 05. 1996, Київ) – правознавець. Батько О. Зайчука. Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закін. Львів. ун-т (1954). Від 1940 працював нар. слідчим прокуратури м. Володимир-Волинський (Волин. обл.); від 1941 – слідчий прокуратури у рад. армії; після війни – співроб. упр. військ. коменданта Берліна рад. військ. адміністрації, нач. навч. частини (до 1948) центру з підготовки офіцер. складу рад. армії в Берліні. Учасник параду Перемоги союз. військ у Берліні 7 вересня 1945. 1950–53 – голова Рівнен. обл. суду; 1953–62 – заст. Міністра юстиції УРСР; 1962–63 – заст. голови, 1963–70 – голова Верхов. Суду УРСР; 1970–90 – Міністр юстиції УРСР. Водночас 1957–64 – гол. ред. ж. «Радянське право». Був головою редколегії вид. «Систематическое собрание действующего законодательства Украинской ССР» (т. 1–28, К., 1975–83). Депутат ВР УРСР 6–8 скликань.

Пр.: Демократичні принципи діяльності радянського суду. 1965; Советская судебная система и ее демократическая сущность. 1977; Дальнейшее совершенствование правового воспитания. 1984 (усі – Київ).

О. Л. Копиленко

Стаття оновлена: 2010