Зак Яків Ізраїльович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зак Яків Ізраїльович

ЗАК Яків Ізраїльович (07(20). 11. 1913, Одеса – 28. 06. 1976, Москва) – піаніст, педагог. Нар. арт. СРСР (1966). Лауреат 2-го Всесоюз. конкурсу музикантів-виконавців (Москва, 1935, 3-я премія), Міжнар. конкурсу піаністів ім. Ф. Шопена (Варшава, 1937, 1-а премія). Навч. в Одес. консерваторії (1930–32; кл. М. Старкової), згодом перевівся до Моск. консерваторії, закін. аспірантуру при ній (1935; кер. Г. Нейгауз). Відтоді викладав у Моск. консерваторії: від 1947 – проф., від 1965 – зав. каф. фортепіано. Водночас від 1935 виступав як піаніст-концертант, належав до плеяди найвидатніших на теренах колиш. СРСР. Виконав. манері З. були притаманні віртуозність, тонкий ліризм, глибина задуму, чудове відчуття форми. Був 1-м виконавцем фортепіан. творів багатьох рад. композиторів, зокрема В. Бєлого, Є. Голубєва, Д. Кабалевського, Ю. Левітіна, М. Чулакі та ін. Гастролі у країнах Європи, США, Канаді, Бразилії та ін. Серед учнів – Е. Вірсаладзе, Є. Могилевський. Автор кн. «Статьи. Материалы. Воспоминания» (Москва, 1980).

Літ.: Нейгауз Г. Яков Зак // Сов. музыка. 1959. № 4; Ступакова О., Мирвис Г. Педагогические взгляды Я. И. Зака // Вопр. фортепиан. исполнительства. Москва, 1968. Вып. 2; Цыпин Г. Яков Зак – исполнитель // Я. Зак. Ст. Мат. Воспоминания. Москва, 1980.

І. М. Сікорська

Стаття оновлена: 2010