Закалюкін Віктор Дмитрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Закалюкін Віктор Дмитрович

ЗАКАЛЮ́КІН Віктор Дмитрович (26. 12. 1946, м. Ворошиловград, нині Луганськ) – скульптор. Чл. НСХУ (1988). Закін. Ворошиловгр. художнє уч-ще (1977; викл. Г. Дідура). Працював на Луган. худож.-вироб. комбінаті Худож. фонду України (1968–2000). На твор. роботі. Бере участь в обл., всеукр. мист. виставках від 1977. Створює станк., монум. і монум.-декор. скульптури. Пластич. мисленню З. притаманні гостре відчуття форми, цілісність її бачення.

Тв.: «Механік Н. Бондаренко» (1977); декор.-парк. скульптура «Наречена» (1980); декор. композиції – «Ранок» (1982), «Ремонтники» (1983), «Прощання» (1985), «Коні» (1986), «Шахтар», «Розмова» (обидві – 1987), «Плід» (1990), «В. Яскевич» (2007); пам’ят. знак, присвяч. 150-річчю утворення Новоолександрів. конезаводу (Луган. обл., 1975, співавт.), монум. композиції – «Князь Ігор» (2003, співавт.), «Воїнам-інтернаціоналістам» (2006, Луганськ, співавт. К. Домненко).

Літ.: Камінний цвіт Луганської землі мовою образотворчого мистецтва: Альбом. К., 2002; Художники Луганщини. Живопис. Графіка. Скульптура. Декоративне мистецтво: Альбом-каталог. Лг., 2008.

О. А. В’ячеславова

Стаття оновлена: 2010