Коростень

В. В. Москаленко

Коростень

КО́РОСТЕНЬ (до 1917 — Іскоростень) — місто обласного значення Житомирської області. Знаходиться на р. Уж (притока Припʼяті, бас. Дніпра), за 150 км від Києва, за 87 км від обл. центру та 60 км від кордону з Білоруссю. Площа 33,85 км². Насел. 66 669 осіб (2001, складає 92,1 % до 1989), переважно українці. Залізнич. вузол. 1887 на тер. сучас. міста вперше проведено археол. дослідж. під керівництвом Б. Антоновича. 1925 тут здійснював розкопки Ф. Козубовський (працював у К. учителем, інспектором нар. освіти, дир. окруж. музею краєзнавства). Від 2004 проводить дослідж. експедиція Інституту археології НАНУ (Київ) на чолі з Б. Звіздецьким. У місті та його околицях знайдено камʼяні знаряддя праці, виготовлені понад 10 тис. р. тому, виявлено неоліт. поселення, майстерні епохи бронзи. На місці К. існували 3 ізольов. одне від одного городища, 2 з них — 8 — серед. 10 ст., третє — 8–13 ст. (їхня пл. 0,45, 0,05 і 1 га відповідно). Вони є археол. еквівалентами літопис. Іскоростеня (І.). Це стародавнє місто вперше згадується в «Повісті минулих літ» під 945 у звʼязку з убивством древлянами київ. князя Ігоря Старого за перевищення норми стягнення щоріч. податку (насправді загинув восени 944; його могила знаходиться у с. Поліське Коростен. р-ну). 946 його дружина — княгиня Ольга — спалила І. Загалом древлян. земля одна з перших увійшла до складу Київ. Русі. 907 древляни брали участь у перемож. поході князя Олега на Візантію. За одним із тверджень, назва міста походить від імені язичниц. бога Сонця — Хорса (Корса). За ін. версією, назване так тому, що було обнесене дубовим необтесаним (з корою) частоколом (І. — «із кори на стіні»). Під час монголо-татар. навали місцевість була спустошена, згодом заросла лісом. Відродження почалося за литов. доби, наприкінці 14 ст. ці землі входили до Овруц. пов. Київ. воєводства. Великий князь литовський Ольґерд подарував їх своєму воїну Тереху. Від 1586 — у власності шляхтича П. Мержевицького (одружився з однією зі спадкоємниць Тереха). Він одержав від польс. короля Сиґізмунда ІІІ Вази дозвіл на заснування тут м-ка та будівництво укріплення для оборони від татар. 1589 споруджено замок. 1598 І. надано Маґдебур. право. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1649 козац. загін Гераськи здобув містечко та знищив його укріплення. За Андрусів. перемирʼям 1667 І. повернуто Польщі. Від Мержевицьких містечко успадкували монахи-кармеліти, які 1761 продали його. Відтоді багато разів змінювало власника. 1750 у околицях діяв гайдамац. загін І. Подоляки. Після 2-го поділу Польщі 1793 І. відійшов до Рос. імперії. Від 1793 — у складі Ізяслав., від 1795 — Волин. намісництва. Від 1797 — волос. центр Овруц. пов. Волин. губ. У 2-й пол. 19 ст. було 102 двори, мешкало 1028 осіб. 1902 у І. прокладено залізницю Київ–Ковель, що сприяло екон. розвитку. 1916 відкрито лінію залізниці до Житомира. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. У січні 1918, майже весь 1919 та у листопаді 1921 побл. К. відбувалися бої між Армією УНР і більшовиками. 1921 — центр повіту, 1923–30 та 1935–37 — округи. 1923–24 та від 1940 — райцентр. 1926 К. отримав статус міста. Від 1932 — у складі Київ., від 1937 — Житомир. обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Під час 2-ї світової війни тут створ. укріпрайон, який прикривав Київ; у липні–серпні 1941 та листопаді–грудні 1943 точилися запеклі бої. Від 7 серпня 1941 до 17 листопада 1943 та від 19 листопада до 28 грудня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Гітлерівці у місті розстріляли 16,7 тис. осіб, 1,8 тис. жит. вивезли на примус. роботи до Німеччини. Діяло підпілля. Після аварії на ЧАЕС 1986 — у зоні гарантованого добровіл. відселення. 1913 мешкало 3738, 1922 — 5399, 1926 — 9950, 1939 — бл. 30,8 тис., 1959 — 38 тис., 1979 — 65,3 тис., 1989 — 72,4 тис., 1998 — 65,7 тис. осіб. Міста-побратими: Світловодськ (Кіровогр. обл.), Мозир (Білорусь), Ноябрськ (РФ), Клобуцьк, Краснік (обидва — Польща), Аненій Ной (Молдова). Є 3 геол. памʼятки природи місц. значення: Баранячі Лоби, Велетенські Котли, Ольжині Купальні. Місто лежить на одному з найбільших масивів інтрузив. порід УЩ (Коростен. плутон). Питома вага коростен. пром. підприємств (машинобудування, хім., буд., харч., легкої пром-стей, полігр. виробництва) у заг.-обл. обсязі складає 9 %.

Тут працюють АТи — Коростенський завод дорожніх машин «Жовтнева кузня», Коростенський завод хімічного машинобудування, Коростенський завод «Янтар», Коростенський машинобудівний завод, «Коростенський фарфор» (з підприємством повʼязана діяльність засл. діячів мистецтв УРСР Миколи та Валентини Трегубових), «Коростеньагромаш» (залізобетонна продукція), «Коростен. завод залізобетон. шпал», «Коростен. карʼєр» (щебінь, декор. пісок, посипання для руберойду, бутовий камінь, відсів), «Коростен. фірма “Арсанія”» (текстил. продукція), «Льонок» (мотузки, шпагат), «Древлянка» (кондитер. і макаронні вироби, плодово-ягідні вина), «Коростен. мʼясокомбінат», «Коростен. хлібозавод»; мале колективне підприємство «Друк» (полігр. продукція); Коростен. навч.-вироб. підприємство (низьковольтна апаратура, світлотех. обладнання). У К. — 14 заг.-осв. шкіл, навч.-вихов. комплекс «дитсадок-гімназія», вечірня та приватна школи, 12 дитсадків, тех. коледж, ПТУ № 6; 2 ДЮСШ, художня школа, школа мистецтв, Будинок творчості школярів, станція юних техніків та натуралістів, відділ. Малої АН; 9 клуб. закладів, Коростенський краєзнавчий музей, військ.-істор. комплекс «Скеля», музеї локомотив. депо ст. Коростень, підприємств «Коростен. фарфор» і «Коростен. завод хім. машинобудування», центр. бібліотека та її 8 філій, рай. б-ка; центр. міська та відділк. лікарні, міська, рай. і дит. поліклініки, міська та відділк. стоматол. поліклініки, міжрай. діагност. центр; 14 відділ. і 1 філія банків. установ. Є 3 парки. Виходять газети «Вечірній Коростень», «Древлянський край», «Іскоростень», «Нова доба», «Приватна газета»; діє ТРК «САМ». Щорічно відбуваються фестивалі: Всеукр. літ. «Просто на Покрову», автор. православ. пісні «Ранкова зірка» (25 липня) та дерунів (3-я субота вересня; є памʼятник деруну). Діють реліг. громади УПЦ МП, УПЦ КП, РКЦ, свідків Єгови, юдеїв, адвентистів сьомого дня, євангел. християн-баптистів, християн віри євангельської.

Памʼятки архітектури: робітничий клуб (1925–27), окружна лікарня (1927), труд. школа (1927–28), окруж. суд (1928–30), житл. будинки на вул. М. Грушевського, № 18 (1950) та І. Франка, № 3^а (1951), школа фабрично-завод. навчання (1952). Встановлено памʼятники княгині Ользі, князю Малу, Т. Шевченку, М. Островському, М. Щорсу, Л. Табукашвілі (був нач. коростен. ревкому), зачинателям всеукр. страйку залізничників, комсомольцям 20-х рр., загиблим під час 2-ї світової війни (2), на честь 40-річчя Перемоги, бойової Слави; скульптуру Покрова Божої Матері; погруддя Б. Хмельницького, С. Козака; памʼятні знаки до 10-річчя Чорнобил. трагедії, на честь 1300-річчя К., 2000-річчя Різдва Христового, 420-річчя надання Маґдебур. права, в памʼять жертв голодомору 1932–33, бійців 236-ї гвард. дивізії, робітників, які загинули під час 2-ї світової війни, на відзнаку працівників Коростен. вузла звʼязку, з нагоди затвердження тризуба гербом України; обеліски воїнам-афганцям і жертвам фашизму; барельєф на честь вченого-фортифікатора, Героя Рад. Союзу Д. Карбишева (більшість виконані А. Футерманом,І. Зарічним і В. Козиренком). Серед видат. уродженців — економіст, дійс. чл. НААНУ Ю. Лупенко, фахівець у галузі електроніки В. Антонець, фахівець у галузі енергетики В. Дерзський, фахівець у галузі порошк. металургії В. Каташинський, фахівець у галузі ракет. техніки І. Лєпєскін, фахівець у галузі теплофізики М. Нікітенко, матеріалознавець О. Пилянкевич, фахівець у галузі хім. технології вʼяжучих матеріалів А. Салєй, біолог-цитолог Н. Білявська, хімік Л. Дегтярьов, лікар-оториноларинголог В. Кіщук, лікар-радіолог Н. Танасічук-Гажієва, лікар-гігієніст Л. Шафран, мовознавець О. Мороховський, літературознавець В. Шевчук; поетеса О. Будникова, письменники, журналісти В. Васильчук, Л. Даєн, В. Нечипоренко, радіожурналістка А. Вишнева; художниця театру та кіно С. Гриньова, графік К. Радько, скульпторка Л. Сабанєєва, живописець П. Вознюк; співак, нар. арт. України В. Дубок, хор. диригент, засл. арт. України В. Качнов, композитор, диригент, баяніст А. Білошицький; легкоатлет І. Горбенко (стрибки у довжину, метання списа), спортсмен (сучасне пʼятиборство), фахівець у галузі фіз. виховання та спорту М. Данилко; двічі Герой Радянського Союзу, Нар. Герой Югославії С. Козак, Герой Радянського Союзу П. Козаченко, Герой РФ Ю. Шадура (загинув у м. Грозний, Чечня, РФ; похов. у К.); рекордсмен Книги рекордів Ґіннеса (за створення найбільшої в світі мезузи — прикріплюваний до зовн. одвірка сувій пергаменту з частиною тексту молитви Шма) А. Борщевський. У Коростен. муз. школі працював циган. поет, перекладач, композитор Міха Козимиренко. У К. мешкав і похований Герой Радянського Союзу Т. Краля.

Літ.: Козубовський Ф. А. Записки про досліди археологічні коло м. Коростеня року 1925. Коростень, 1926; Дьячков И. А. Краткая история Коростенского отделения Юго-Западной железной дороги. Коростень, 1962; Коростень: Фотоальбом. К., 1986; Звіздецький Б. А., Польгуй В. І. Стародавній Іскоростень за матеріалами розвідки 1994 // Мат. та тези наук. конф. до 130-річчя Житомир. краєзн. музею, 11–13 жовт. 1995. Ж., 1995; Москаленко В. Книга про Коростень. Л., 2003; Коростень. Обличчя міста. К., 2005; Коростень: Туристичний інформатор. Коростень, 2009; Иванов С. И. Очерки по истории города Коростеня. Коростень, 2010.

В. В. Москаленко