Закарпатський крайовий комітет комуністичної партії Чехо-Словаччини - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Закарпатський крайовий комітет комуністичної партії Чехо-Словаччини

ЗАКАРПА́ТСЬКИЙ КРАЙОВИ́Й КОМІТЕ́Т КОМУНІСТИ́ЧНОЇ ПА́РТІЇ ЧЕ́ХО-СЛОВА́ЧЧИНИ – політична партія. Створ. 14–16 травня 1921 на з’їзді КП Чехо-Словаччини в Празі внаслідок входження до її складу Міжнар. соціаліст. партії Підкарп. Русі. Структурно-організац. базу становили 13 окруж. секретаріатів, яким підпорядковувався 91 парт. осередок. Діяли також молодіжні комуніст. орг-ції. До керів. складу входили Й. Демко, І. Мондок, Є. Сайдлер, І. Локота та ін. Свої ідеї комуністи пропагували у друк. органах – г. «Карпатська Правда» (1922–33, 1935–38), «Munkács Ujság» (1924–25), «Календар “Карпатської Правди”» (1923, 1925, 1927–28, 1932–33, 1938). Осн. вимоги партії, викладені в програмі, зводилися до здійснення пролетар. революції, повалення «бурж.» держ. устрою Чехо-Словаччини, конфіскації та ліквідації великих приват. землеволодінь, тісної співпраці з СРСР. Ставлення до автономії краю було поміркованим, а мовна і нац.-культурна приналежність, починаючи від серед. 1920-х рр., визначалася однозначно – єдність укр. народу, його мови й культури. Виступаючи за возз’єднання Закарпаття з Рад. Україною, комуністи дотримувалися легітим. методів боротьби, зокрема брали участь у заг. парламент. виборах (1924, 1925, 1929, 1935). Посли до чехо-словац. парламенту – І. Мондок (1924–29), Й. Гатій (1924–29), М. Сидоряк (1924–31), І. Локота (1929–32), П. Терек (1931–36), О. Борканюк (1935–38). На розширеному засіданні крайкому 1929 першим секр. обраний Е. Кліма, чл. керів. органу – Б. Вайс, П. Варга, М. Сидоряк, П. Терек, І. Туряниця, О. Борканюк. Партія залишалася на інтернац. позиціях, однак мала й вираз. проукр. напрям. Від серед. 1930-х рр. крайком, очолюваний О. Борканюком, висунув тезу про об’єднання лівих сил, сподіваючись очолити цей рух. 1938 комуністи взагалі відмовилися від вимоги негайної автономії. У цей час вони хоча й знаходилися в опозиції, але виступали за збереження демократ. устрою держави і непорушність її кордонів; відкидаючи можливість співпраці з націоналіст. політ. партіями, прихильно ставилися до діяльності т-ва «Просвіта», проводили з ним спільні культурниц. заходи; засуджували угор. іредентизм, представники якого вимагали приєднання Закарпаття до Угорщини. Проте непослідовність політики комуністів у багатьох держ.-правових аспектах, надмірне схиляння перед СРСР і Комінтерном, античехо-словац. пропагандист. діяльність призвели до офіц. заборони КП Чехо-Словаччини 1938.

Літ.: Сливка Ю. Ю. Революційно-визвольна боротьба на Закарпатті в 1929–1937 рр. К., 1960; Співак Б. І. Нариси історії революційної боротьби трудящих Закарпаття в 1930–1945 роках. Л., 1963.

М. М. Вегеш, М. Ю. Токар

Стаття оновлена: 2010