Закарпатський соленосний басейн - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Закарпатський соленосний басейн

ЗАКАРПА́ТСЬКИЙ СОЛЕНО́СНИЙ БАСЕ́ЙН – група родовищ кам’яної солі у західній частині України. Пов’язаний із Закарп. прогином. З. с. б. виповнений відкладами міоцен. та пліоцен. віку, зібраними в діапір. складки. У Закарп. внутр. прогині міоцен. соленосна формація зв’язана із піщано-глинистими молас. відкладами тереблян. світи. У межах Солотвин. (Верхньотисин.) западини тривкі зниження почали виявлятися вже в олігоцені та досягли максимуму в міоцені. Унаслідок прогинання у западині сформувався потужний (до 2000 м і більше) шар мор. і лагун. середньоміоцен. соленос. відкладів, зібраних у широкі положисті антиклінал. та синклінал. брахіскладки пн.-зх. простягання. Брахіантикліналі місцями ускладнені соляною тектонікою. Поклади кам’яної солі приурочені до відкладів міоцену. Найбільшим у З. с. б. є Солотвинське родовище кам’яної солі (розробляють від 1979) – штокоподіб. поклад солі (з умістом NaCl понад 99 %) знач. потужності (кілька сотень метрів). Його експлуатують 2-ма шахтами, проектну потужність яких використовують лише на 14 %. Сумар. видобуток з цього родовища становить бл. 6 % від заг.-держ. Розвідані також Тереблян., Олександрів., Данилів. родовища. У межах З. с. б. розповсюджений соляний карст, пов’язаний з виходами на поверхню соленос. утворень серед. міоцену. Явища соляного карсту найкраще вивчено в Солотвин. западині. Там описано форми поверхневого та прихованого карсту. На ділянках, де шари солі виходять на поверхню, поширений відкритий карст. Він представлений соляними пірамідами, столами, грибами (вис. від 1–2 до 4–6 м). В основі цих форм часто виникають воронки, які з’єднуються між собою й утворюють вузькі карст. жолоби. Над виробленими камерами соляних шахт на поверхні утворюються воронки до 10–12 м завглибшки та до 20–30 м діаметром. Штольні відпрацьованих соляних шахт використовують для лікування хворих на астму. На їх базі функціонує санаторій «Українська алергологічна лікарня».

О. О. Кагало

Стаття оновлена: 2010