Закерзоння

Визначення і загальна характеристика

ЗАКЕРЗО́ННЯ — узагальнювальна публіцистична назва українських етнічних земель, роз­ташованих на захід від «лінії Керзона». У 1944–45 внаслідок роз­межува­н­ня державних кордонів між СРСР і Польщею ці землі ві­ді­йшли до польських. Закерзо­н­ня охоплює Лемківщину, Холмщину, Надсяння та Підляшшя. На цій території (19 тис. км²) проживало понад 700 тис. українців, з яких близько 500 тис. упродовж 1944–46 було пере­селено (пере­важно насильно) до УРСР, близько 150 тис. — у 1947 році (під час Акції «Вісла») — на пів­нічно-західні землі Польщі. У 1943–45 на території Холмщини, а згодом і Надся­н­ня, виник конфлікт за участі польського та українського збройного під­пі­л­ля, а також загонів сільської само­оборони. У 1944–47 роках на Закерзон­ні під­роз­діли Само­оборон­них кущових від­ділів та УПА чинили збройний опір насильницьким депортаціям українського населе­н­ня та каральним екс­педиціям регулярних військових частин. 

Нині на території Закерзо­н­ня проживає близько 100 тис. етнічних українців, пере­важно на Пів­нічному Під­ляш­ші, яке не було охоплене насильницькими виселе­н­нями 1944–47 років. Основними центрами українського національно-культурного життя на Закерзон­ні є міста Пере­мишль і Більськ-Під­ляський. 

У 2025 Верховна Рада офіційно ви­знала виселе­н­ня українців із Польщі актом депортації.

Літ.: Кубі­йович В. Територія й людність українських земель. Л., 1935; Боєчко В. та ін. Кордони України: історична ретро­спектива та сучасний стан. К., 1994; Козловський І. С. Встановле­н­ня українсько-польського кордону. 1941–1951 рр. Л., 1998; Українці Закерзо­н­ня: Мат. між­нар. наук.-практ. конф. та спогади з нагоди 60-річчя депортації авто­хтон. українців з Польщі, м. Бучач, 29–30 вересня 2005. Л., 2007; Тарнович Ю. На згарищах Закерзо­н­ня. Торонто, б. р.

Ю. Гаврилюк

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю