Заклунна-Мироненко Валерія Гаврилівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Заклунна-Мироненко Валерія Гаврилівна

ЗАКЛУ́ННА-МИРО́НЕНКО Валерія Гаврилівна (15. 08. 1942, м. Сталінград, нині Волгоград, РФ (за паспортом – м. Енгельс Саратов. обл., РФ) – 22. 10. 2016, Київ) – актриса, політичний діяч. Дружина О. Мироненка. Нар. арт. УРСР (1979), РФ (2004). Держ. премії: України ім. Т. Шевченка (1975), СРСР (1979), РРФСР ім. О. Довженка (1978). Чл. НСКінУ (1970). Орден «За заслуги» 3-го (1996) та 2-го (2003) ступ. Герой України з врученням ордена Держави (2012). Держ. нагороди СРСР. Депутат ВР України 3-го, 4-го та 5-го скликань від КПУ. Закін. Школу-студію МХАТ (Москва, 1966; викл. О. Карев, С. Пилявська, О. Грибов). Відтоді працювала у Нац. театрі рос. драми ім. Лесі Українки (Київ). Образи, створ. актрисою, відзначалися глибин. психол. розробленням характерів. Володіла великим творчим діапазоном, у сценіч. та екран. доробку переважали героїчні та характерні ролі.

Ролі: Донна Анна («Камінний господар» Лесі Українки), Оксана («П’ять днів у липні» М. Зарудного), Леся Українка («Сподіватись!» Ю. Щербака), Катя («Ходіння по муках» за О. Толстим), Таня («Розлом» Б. Лавреньова), Марія (однойм. п’єса О. Салинського), Монахова («Варвари» М. Горького), Марина («Влада темряви» Л. Толстого), Наталія Пушкіна («Останні дні» М. Булгакова), Валя («Російські люди» К. Симонова), Анна Петрівна («Іванов» А. Чехова), Лідія Василівна («З вами небезпечно мати справу» за «Старомодною комедією» О. Арбузова), Варвара Василівна («Осінні скрипки» І. Сургучова), Феррі («Дивна місіс Севідж» Дж. Патріка), Королева Анна («Молоді роки короля Людовика ХІV» за А. Дюма), Тіна («Історія однієї пристрасті» за Г. Джеймсом), Бабуся («Дерева вмирають стоячи» А. Касони); у кіно – Оксана («Театр і прихильники», реж. І. Молостова), Тося («Весільні дзвони»; обидва – 1967), Княжна Долгорукова («Мир хатам – війна палацам», 1970; обидва – реж. І. Шмарук), Марина («Помилка Оноре де Бальзака», 1968, реж. Т. Левчук), Дарина («Женихи», 1985, реж. С. Клименко), Головний редактор («Випадок з газетної практики», 1987, реж. М. Літус; усі – Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), Стефа («До останньої хвилини», 1974, реж. В. Ісаков), Клаша («Місце зустрічі змінити не можна», 1979, реж. С. Говорухін; обидва – Одес. кіностудія худож. фільмів), Марія («Сибірячка», 1972, реж. О. Салтиков), Катерина («Любов земна», 1974; «Доля», 1977, реж. Є. Матвєєв), Ірина Петрівна («Фронт за лінією фронту», 1978; «Фронт у тилу ворога», 1982, реж. І. Гостєв), Павла («Пізня ягода», 1979, реж. Ф. Філіппов), Віра Михайлівна («Тут, на моїй землі», 1980, реж. В. Досталь, А. Чемодуров), Маша («Особливо важливе завдання», 1980, реж. Є. Матвєєв; усі – «Мосфільм»), Командир полку («У небі “нічні відьми”», 1981, реж. Є. Жигуленко, Центр. кіностудія дит. та юнац. фільмів ім. М. Горького).

Літ.: Могиленко А. Ваш вихід. К., 1973; Віталіне С. Валерія Заклунна. К., 1975; Валерия Заклунная. Москва, 1977; Народная артистка УССР Валерия Заклунная. Москва, 1982; Актриса Валерия Заклунная. К., 1983; Сухин Г. Валерия Заклунная. Москва, 1984; Валерия Заклунная – народная артистка УССР. К., 1986; Валерія Заклунна. К., 1988; Обличчя українського кіно. К., 1997; Чичановский А. Валерия Заклунная: актриса и политик. Москва, 2002; Моцарь Т. Загадка по имени Валерия Заклунная // День. 2007, 15 авг.

Б. О. Куріцин, Т. В. Моцар

Стаття оновлена: 2016