Закон конституційний — Енциклопедія Сучасної України

Закон конституційний

ЗАКО́Н КОНСТИТУЦІ́ЙНИЙ – різновид закону як акта вищої юридичної сили. З. к. приймають органи законодав. влади чи шляхом референдуму в особливому порядку. Вони визначають основи сусп. і держ. ладу, є юрид. базою для поточ. законодавства; мають вищу юрид. силу в системі нормативно-правових актів; юридично закріплюють співвідношення політ. сил у сусп-ві та баланс їх інтересів; забезпечують внутр. єдність норм нац. законодавства, роблять ефективною взаємодію нац. та міжнар. правових систем; визначають вичерпне коло відносин, які вони регулюють. Їм притаманні особлива процедура прийняття та охорона з боку держави. До З. к. належать конституція, закони, за допомогою яких вносять зміни і доповнення до конституції, та закони, що конкретизують положення конституції і прямо передбачені нею.

Літ.: Теория государства и права. Москва, 1997; Кравченко В. Конституційне право України: Навч. посіб. К., 2004.

В. Ф. Погорілко, С. В. Бобровник


Покликання на статтю
В. Ф. Погорілко, С. В. Бобровник . Закон конституційний // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=14665 (дата звернення: 11.04.2021)