Законников Сергій Іванович

ЗАКО́Н­НИКОВ Сергій Іванович (Закон­нікаў Сяргей Іванавіч; 16. 09. 1946, с. Слобода Вітеб. обл., Білорусь) — білоруський поет, публіцист, пере­кладач. Член Білорус. ПЕН-центру (1989). Літ. премія ім. А. Кулешова (1982), Державна премія Білорусі ім. Янки Купали (1992), Між­нар. літ. премія ім. В. Гулевича (Польща, 1996). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (Україна, 2006). Закін. Білорус. університет (1969). Учителював. 1975–78 — кор. г. «Звязда»; 1979–86 — зав. сектору худож. літ-ри від­ділу культури ЦК КП Білорусі; 1986–2002 — гол. ред. ж. «Полымя». Поезії З. притаман­ні громадян. пафос, любов до рідної землі, увага до духов. цін­ностей, не­прийня­т­тя міщанства та споживац. моралі. Зб. «Бяседа» (1973), «Устань да сонца» (1976), «Пакуль жыве мая бяроза» (1981), «Вера, надзея, любоў» (1983), «Прысак часу» (1986), «Сутнасць», «Вечная далеч» (обидві — 1987) засвідчили самобут. талант, громадян. позицію поета. Новий етап творчості З. роз­почався на хвилі сусп. пере­будови 80-х рр., після Чорноб. ката­строфи — поеми «Чорная быль» (1989), «Зязюля» (1996), зб. «Заклінан­не» (1991), «Святая воля» (1993), у яких різнобічно й глибоко осмислив сучасність. У зб. «У вочы вечнасці гляджу», «Лістам дарога запала» (обидві — 2000), «Гэта мы» (2007) — поет. роз­думи про долю батьківщини, вічні ідеали й цін­ності. За цикл віршів «Жыві, Україна!» від­знач. Між­нар. літ. премією ім. Г. Сковороди (Україна, 1997).

Завантажити статтю