Законодавство - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Законодавство

ЗАКОНОДА́ВСТВО – сукупність законів як нормативних актів вищої сили (після Конституції), прийнятих у встановленому порядку Верховною Радою України. У широкому значенні це сукупність законів і підзакон. нормативно-правових актів (постанови ВР й КМ, укази Президента тощо). До нац. З. України також належать міжнар. договори, згоду на обов’язковість яких надає ВР України шляхом їхньої ратифікації. Згідно із Законом «Про міжнародні договори України» ратифіков. ВР міжнар. договори застосовують у порядку, передбаченому Конституцією України та нац. З. Системоутворюючою основою нац. З. є Конституція України, яка має найвищу юрид. силу. Всі ін. нормативно-правові акти приймають на основі Конституції і відповідно до неї (ст. 8). Чинне З. регулює всю сукупність сусп. відносин. Разом з тим воно має свою внутр. класифікацію. Зокрема розрізняють класичні галузі цивіл., кримінал. і адм. З., комплексні галузі З. (екол., госп. та ін.). Цим галузям властиві як спільні для всього З. риси, так і певні особливості, зумовлені специфікою предмета й метода правового регулювання. З. взаємодіє з правом за принципом єдності форм і змісту. У законодав. актах закріплюють норми права. У свою чергу право впливає на характер і зміст З. Ефективність дії системи З. обумовлена виробленими теорією і практикою вимогами. Це наук. обґрунтованість і належна якість законів та ін. норматив. актів, їхня системна узгодженість, забезпеченість реалізації З. відповід. гарантіями і механізмами тощо. До них належить також вимога гармонізації нац. З. України з нормами та принципами міжнар. і європ. права.

Літ.: Законодавство: проблеми ефективності. 1995; Вдосконалення законодавства України в сучасних умовах. 1996 (обидві – Київ).

Ю. С. Шемшученко

Стаття оновлена: 2010