Законодавча влада — Енциклопедія Сучасної України

Законодавча влада

ЗАКОНОДА́ВЧА ВЛА́ДА – одна з гілок державної влади. Гол. призначенням 3. в. є здійснення держ. влади шляхом законотворення. Визначається сукупністю повноважень щодо прийняття законів та ін. законодав. актів, а також організац. формами реалізації цих повноважень. До суб’єктів 3. в. у різних країнах належать парламенти, монархи, уряди тощо. Здійснювана парламентами 3. в. – представн. влада, делегована їм народом як єдиним джерелом влади. Законодав. діяльність є гол., але не єдиною функцією парламентів (вони також виконують представн., установчу і контрол. функції). За теорією поділу влади, 3. в. самостійна відносно виконав. і судової гілок влади. Її специфіка полягає у тому, що прийняті парламентом закони мають вищу, порівняно з актами ін. гілок держ. влади, юрид. силу. Водночас кожна гілка влади має властиву саме їй систему стримувань і противаг для запобігання можливим зловживанням з боку ін. гілки влади. Єдиний орган 3. в. в Україні – ВР. Свої повноваження з реалізації функцій 3. в. вона здійснює у встановлених Конституцією України межах і відповідно до чинного законодавства.

Літ.: Шаповал В. Вищі органи сучасної держави. 1995; Конституційне право України. 1999 (обидві – Київ).

Статтю оновлено: 2010
Цитувати статтю
Ю. С. Шемшученко . Законодавча влада // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=14673 (дата звернення: 05.03.2021).