Закордонна група Української соціал-демократичної робітничої партії (ЗГ УСДРП) - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Закордонна група Української соціал-демократичної робітничої партії (ЗГ УСДРП)

ЗАКОРДО́ННА ГРУ́ПА УКРАЇ́НСЬКОЇ СОЦІА́Л-ДЕМОКРАТИ́ЧНОЇ РОБІТНИ́ЧОЇ ПА́РТІЇ (ЗГ УСДРП) – політична організація. Створ. чл. УСДРП, які спочатку підтримували політику Директорії УНР, але після її переорієнтації на порозуміння з Антантою та ухвалення ЦК УСДРП 9 лютого 1919 рішення про відкликання з Ради нар. міністрів УНР своїх чл. емігрували. На конф., проведеній у Відні 9–13 вересня 1919 за участі В. Винниченка, Б. Матюшенка, П. Дідушка, М. Порша, В. Левинського, В. Мазуренка, С. Вікула та ін., виявилися значні розбіжності в поглядах чл. групи щодо можливого держ. устрою України: від встановлення рад. форми влади до парламентаризму. На ній також заявлено про необхідність виходу соціал-демократів з уряду УНР. Однак чл. ЦК УСДРП, які залишалися в Україні, відкинули цю вимогу своїх віден. однопартійців, вважаючи такий крок шкідливим в умовах боротьби з денікінцями (див. Денікінщина). Ліві укр. соціал-демократи наприкінці 1919 вийшли із ЗГ УСДРП й утворили Закордонну групу Української комуністичної партії. Після поразки Визв. змагань 1917–21 на еміграції опинилася нова велика група чл. УСДРП. Надалі, від поч. 1920-х рр., у Празі діяв Закордон. ком-т (делегація) УСДРП, очолюваний І. Мазепою та П. Феденком (серед лідерів – О. Козловський, Б. Матюшенко, О.-І. Бочковський, В. Старосольський, Й. Безпалко, М. Ґалаґан). Закордон. ком-т (делегація) УСДРП разом із закордон. делегацією УПСР представляв укр. еміграцію в міжнар. житті, входив до Соціаліст. робітн. інтернаціоналу (1923), брав участь у його конгресах. Друк. органи: «Вільна Україна» (Львів), «Соціалістична думка» (Львів–Прага, 1922–23), «Соціал-демократ» (Прага–Подєбради).

Літ.: Феденко П. Український рух у 20 столітті. Лондон, 1959; Винниченко В. Щоденник. Т. 2. Едмонтон; Нью-Йорк, 1983; Гриценко А. Політичні сили в боротьбі за владу в Україні. Рік 1919-й. К., 1996.

А. П. Гриценко

Стаття оновлена: 2010