Закревський Василь Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Закревський Василь Васильович

ЗАКРЕ́ВСЬКИЙ Василь Васильович (14. 01. 1952, м. Ухта, Комі АР, РФ) – скульптор. Чл. НСХУ (1985). Закін. Київ. худож. ін-т (1976; викл. В. Бородай, І. Макогон). На твор. роботі. Від 1994 – викл. Держ. худож. серед. школи ім. Т. Шевченка (Київ). Створює портрети, фігурні композиції. Осн. галузі – монум. і станк. скульптура. Улюблений матеріал – камінь, використовує також бронзу, шамотну глину. У малій пластиці лаконізм та узагальненість форми дають можливість найбільш виразно створювати бажані образи. Тема духов. та фіз. краси жінки, материнства присутня у більшості робіт. Творчість З. характеризується лірич. світосприйняттям, філос. осмисленням буття. Учасник міських, обл., всеукр., всесоюз. мист. виставок та симпозіумів від 1982.

Тв.: «Школярки», «Учителька музики» (обидва – 1982), «Валерій», «Наталка», «Оголена» (усі – 1983), «Скульпторка», «П. Клименко», «Жіночий торс», «Сестрички» (усі – 1984), «Гра», «Студентка (Дівчина з книгою)», «Гімнастка Б. Тарасова», «Т. Проскулікова», «Вечірній настрій», «Юний скрипаль», «Дівчина з собачкою», «Колосок» (усі – 1985), «Художник В. Бондаренко» (1986), «Материнство», «Ж.-Б. Мольєр» (обидва – 1987), «Жіночий торс із квітами», «Древо життя» (обидва – 1988), «Античний мотив», «Ікар», «Роздуми» (усі – 1989), «Віслючок» (1990), «Кольорові сни» (1993), «І буде син, і буде мати…» (2005), «Праматір» (2008), «Осяяна», «Дівчина з м’ячиком» (обидва – 2009).

Г. В. Нікулін

Стаття оновлена: 2010