Закусило Микола Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Закусило Микола Іванович

ЗАКУСИ́ЛО Микола Іванович (14. 08. 1956, с. Малі Мошки Овруц. р-ну Житомир. обл.) – прозаїк, драматург, живописець. Чл. НСПУ (1994). Закін. Київ. ун-т (1982) і студію при Будинку художника (Київ, 2001; майстерня В. Каверіна). Був іконописцем, реставрував храми Полісся, збирав пісенну архаїку поліщуків (т. зв. пн. голосюрки пастухів). Досліджує поліс. міфологію та демонологію, використовуючи сюжети й образи у власній творчості. Розробив своєрід. стиль на основі пн.-поліс. говірок. Лейтмотив у творчості – трагізм людського існування у постчорноб. Україні. Займається також живописом. Використовує прийоми іконопису. За своїм романом «Норичанка і птах» (неопубл.) створив однойменний цикл полотен. Персон. виставки – у Києві (2002, 2006).

Тв.: Прибутна вода: Оповідання. К., 1987; Грамотка скорблячих: Роман-жальки // Вечеря на дванадцять персон. К., 1997; Книга плачів. К., 1999; Полєшукова душа: Трактати пастуха // Косень. Ж., 1999. № 1–2; Глина світу (ь): Побут. п’єса // Світло спілкування. Спецвип. Ж., 2007; живопис – «Старий образ (Змієборець)», «Козак Мамай» (обидва – 1994), «Третій радіючий», «Німа примара», «Музика почуттів», «У болотах», «Сон непорочного птаха» (усі – 2000), «До дому Божія (Два птахи шкандибають)» (2003), «Хранитель» (2004), «Полєшуки в Океанії» (2006), «Поцілунок місяця», «Сонцеворот у світа», «Ті, що драються», «Ти ступила на землю із мого ребра» (усі – 2009).

Літ.: Тарнавський В. Нове ім’я. Микола Закусило. Книга плачів // Зустріч. 1992. № 13; Горбач А.-Г. У десяту болючу річницю Чорнобиля // Наше життя. 1996. Ч. 4; Логвиненко О. На землі, під землею, в небесах // ЛУ. 2000, 8 черв.; Прокопів Ю. Сучасна українська проза крізь призму християнської традиції. Ів.-Ф., 2002.

С. М. Квіт

Стаття оновлена: 2010