Залеський Зиґмунт Сиґізмундович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Залеський Зиґмунт Сиґізмундович

ЗАЛЕ́СЬКИЙ Зиґмунт Сиґізмундович (Залевський; 09(21). 09. 1885, м. Бєльці, нині Молдова – 23. 03. 1945, Бухарест) – співак (бас-баритон), режисер, педагог. Брат Т. Орди. Вокал. освіту здобув у Кишинів. муз. уч-щі (кл. А. Дисконті), згодом – в Одесі. Удосконалював майстерність в Італії. Дебютував 1907 у С.-Петербурзі. 1907–18 (з перервою) – соліст Одес. та Київ. опер, 1910–11 – Маріїн. опери (С.-Петербург), 1918 – Опери С. Зиміна (Москва). 1919–23 гастролював в Австрії, Болгарії, Італії, Іспанії, Німеччині, Польщі, Румунії, Угорщині, Франції, США, Пд. Америці. 1923–30 (з перервами) – соліст, реж. Великого театру у Варшаві, 1924–25 – театру «Ла Скала» (Мілан), 1927–29 – Познан. (Польща), 1930–33 – Львів. опер. Від 1935 – соліст Бухарест. опери, також займався пед. діяльністю. У 1930-х рр. неодноразово виступав у Кишиневі з сольними концертами, де виконував арії з опер і романси рос. і зх.-європ. композиторів. Володів могутнім голосом «металевого» тембру широкого діапазону, великим драм. талантом.

Партії: Борис Годунов (однойм. опера М. Мусоргського), Князь Ігор (однойм. опера О. Бородіна), Кочубей («Мазепа» П. Чайковського), Грязной («Царева наречена» М. Римського-Корсакова), Мефістофель («Фауст» Ш. Ґуно), Ріґолетто, Амонасро («Ріґолетто», «Аїда» Дж. Верді), Скарпіа («Тоска» Дж. Пуччіні), Вотан («Валькірія» Р. Ваґнера).

Літ.: Котляров Б. Из истории музыкальных связей Молдавии, Украины и России. Кишинев, 1982.

І. М. Лисенко

Стаття оновлена: 2010