Залеський Петро Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Залеський Петро Іванович

ЗАЛЕ́СЬКИЙ Петро Іванович (05. 10. 1867, Слобожанщина – 1929, Югославія) – військовик. Генерал-майор (1914). Учасник 1-ї світ. війни. Закін. Полтав. кадет. корпус, Михайлів. артилер. уч-ще (1888), Микол. академію Генштабу (1895). Служив у Варшав. військ. окрузі; був ком-ром 4-го драгун. Новотроїцько-Катеринослав. полку (від 1911); начштабу 1-го кавалерій. (1914–15) і 28-го армій. (1916–17) корпусів; нач. 6-ї кавалерій. дивізії (1917). Написав низку праць з теорії військ. справи, серед яких – «Организация, обучение и деятельность конницы» (1898), «Кавалерия перед данными современной войны» (1905), «Что нужно нашей коннице» (1907; 1911), «Главнейшие виды деятельности конницы» (1910); брав участь в укладенні уставу кавалерій. служби (1911). За Гетьманату 1918 – губерн. староста Харківщини (звільнений за опір українізації держ. апарату). Згодом воював у Донській армії й у генерала А. Денікіна. На еміграції мешкав у Німеччині та Югославії. 1925 вмістив статтю про завдання уряду України у «Хліборобській Україні». Автор кн. «Возмездие: причины русской катастрофы» (Берлин, 1925).

Літ.: Липинський В. З приводу статті ґенерала Залесського // Хлiбороб. Україна. Кн. 5. Відень, 1924–25.

П. П. Гай-Нижник

Стаття оновлена: 2010