ЗАЛЕ́СЬКИЙ Станіслав-Стефан Йосипович (22. 07(03. 08). 1858, Варшава — 1923) — бальнеолог, хімік, біо­хімік. Закін. Варшав. (1881), навч. у Дерпт. (нині м. Тарту, Естонія) університетах. 1880 отримав золоту медаль за екс­перим. конкурсну роботу з хірург. анатомії «Проверка Бон­нетовских опытов на су­ставах тазобедрен­ном и колен­ном» («Варшавские университетские известия», 1882). Від 1883 — асистент кафедри фармакології і патол. хімії Дерпт. фармакол. ін­ституту; від 1885 — приват-доцент кафедри фіз. хімії, кліматології і мінералогії, від 1887 — ін­ститут. лікар Дерпт. ветеринар. ін­ституту. 1886 захистив доктор. дис. «Ис­следования над печенью. І. Железо печени». 1887–88 — спів­ред. мед. словника (з рос. термінології та контролю хім. формул), що виходив у Лондоні та Відні. Від 1888 — ординар. професор кафедри заг. хімії, 1893–94 — завідувач кафедри мед. хімії Томського університету (Росія), водночас був чл. його правлі­н­ня. Від 1894 мешкав у С.-Петербурзі: 1897–1901 — завідувач кафедри заг. та аналіт. хімії жін. мед. ін­ституту, ред. ж. «Рецепт». 1903–06 — директор курорту Словʼян. мінерал. води (нині Донец. обл.). 1908–17 очолював Польс. союз лікарів та природодослідників у Петро­граді (нині С.-Петербург). Наукові дослідже­н­ня повʼязані із ви­вче­н­ням Сибіру в клімат., гідрохім. та бальнеол. від­ноше­н­нях. Ви­вчав Боржом. мінерал. води. Від­крив орган. залізовмісну сполуку в печінці — феритин. Його працю «О нецелесообразности серебряных трахеотомических канюль» («Медицинское обозрение», 1888, вып. 8) пере­кладено майже на всі європ. мови.