Заливаха Опанас Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Заливаха Опанас Іванович

ЗАЛИВА́ХА Опанас Іванович (26. 11. 1925, с. Гусинка Куп’ян. р-ну, нині Харків. обл. – 24. 04. 2007, Івано-Франківськ) – живописець, графік, скульптор і кераміст. Держ. премія України ім. Т. Шевченка (1995), премія ім. В. Стуса (1989). Засл. художник України (1999). Чл. НСХУ (1989). Закін. Ін-т живопису, скульптури та арх-ри у Ленінграді (нині С.-Петербург, 1960; викл. А. Мильников, В. Орєшников, М. Степашкін). Працював 1960–61 художником у Тюмені (РФ), де 1961 організував першу персон. виставку. 1961–65 – в Івано-Фр. худож. фонді. Персон. виставку 1962 закрито через тиждень за «безідейність». Актив. учасник руху шістдесятників. Заарешт. у серпні 1965 і засудж. до 5-ти р. таборів суворого режиму за антирад. пропаганду й агітацію. Покарання відбував у мордов. таборі № 11, де таємно виконав десятки екслібрисів, вітал. листівок, ескізів темат. композицій, плакатів із зображенням Т. Шевченка (для святкування в таборі), портрет поета-в’язня К. Скуєнієкса. 1970 повернувся до Івано-Франківська. Персон. виставки – у Львові (1988), Івано-Франківську, Києві, Чернівцях (усі – 1989), Харкові, Хмельницькому, Тернополі, Каневі (Черкас. обл.), Калуші, Надвірній, Косові, Бурштині, Коломиї (усі – Івано-Фр. обл.; усі – у 1990-х рр.), Лондоні (1997). Працював у галузях станк. й монум. малярства (пейзажі, портрети, автопортрети, натюрморти, темат. композиції, оздоблення інтер’єрів громад. споруд), станк. та книжк. графіки (темат. композиції, портрети, вітал. листівки, екслібриси, іл., оформлення книг); створював також вітражі, мозаїки, станк. скульптури та кераміку. Новаторські за формою твори З. сповнені нац.-патріот. змісту. Для його творчості характерна широка тематика: відтворення істор. минулого народу (мозаїка «Борітеся – поборете», 1963; «Козака несуть», 1966, олія; «Козак Мамай», 1969, дерево, метал, темпера; «Чумацька вечеря», 1980-і рр., олія), возвеличення Кобзаря (вітраж «Т. Шевченко», 1964, співавтори – А. Горська, Л. Семикіна, знищено; ліногравюра «Чи буде суд? Чи буде кара?», 1964; «Шевченко-пророк», 2006, олія), філос. роздуми («Доля», 1970; «Світло істини», 2001), духовність народу («Богородиця», 1980; «Молитва», 1987; «Храмове», 1998), переживання люд. долі («Розлука», 1970-і рр.; «Пієта», 1985; «Смуток», 1994), викриття злочинів тоталітар. режиму («Привид комунізму», 1982; «33-й рік», 1997; «Голодомор», 1998), мужність, жертовність, шляхетність мучеників за свободу («Мовчання», «Чай», обидва – 1989; «Ґрати», 1998; усі – олія). Залишив спогади у кн. «Алла Горська. Червона тінь калини. Листи. Спогади. Статті» (К., 1996). Оформив обкладинку ж. «Український вісник» (1987), кн. «Блудні сини України» Є. Сверстюка (К., 1993), «Палімпсести» В. Стуса (К., 2003); інтер’єри кав’ярень «Медівня», «Казка», «Картопляники», «Білий камінь», «Скала», крамниці «Дит. світ» (усі – в Івано-Франківську, 1989). Окремі роботи зберігаються в НХМ, Нац. музеї у Львові, Івано-Фр. ХМ, Тюмен. картин. галереї.

Літ.: Горинь Б. Опанас Заливаха. Вибір шляху. К., 1995; Підгора В. Філософ української образотворчості // ОМ. 1995. № 1; Опанас Заливаха: Альбом-каталог. Ів.-Ф., 1996; Наконечний Л. Панас Заливаха на Британських островах серед українців // Укр. думка. 1997, 16 жовт.; Горинь Б. Дорога до себе була дорогою до України // Час. 2000, 24 листоп.; Мисюга Б. Старт табірної графіки Опанаса Заливахи // ОМ. 2003. № 1; Опанас Заливаха: Альбом. К., 2003; Корогодський Р. Опанас Заливаха // Сучасність. 2005. № 6; Овсієнко В. Він просто був українцем // Визв. шлях. 2007. № 4.

Б. М. Горинь

Стаття оновлена: 2010