Заливчий Андрій Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Заливчий Андрій Іванович

ЗАЛИ́ВЧИЙ Андрій Іванович (14(26). 10. 1892, с. Міські Млини, нині Зіньків. р-ну Полтав. обл. – 13. 12. 1918, Чернігів) – письменник. Навч. у Полтав. і Харків. (1910–14) г-зіях, на юрид. ф-ті Харків. ун-ту. 1916 як актив. діяч рев. студент. руху висланий у м. Іргиз (Казахстан), звідки повернувся навесні 1917. Приєднався до боротьбистів, обраний головою президії Полтав. губвиконкому. 1918 – ред. г. «Зіньківська народна управа», чл. Укрповстанкому. Брав участь в орг-ції партизан. загонів на Житомирщині, Харківщині, Полтавщині. У листопаді очолив антигетьман. повстання в Чернігові і загинув в одному з боїв. Посмертно опубл. автобіогр. новели «З літ дитинства» (альманах «Червоний вінок», О., 1919; окреме вид. – К., 1919; передрук. у ж. «Київ», 1988, № 3), «Дитинство» (К., 1929). У смт Опішня (Зіньків. р-н) одну з вулиць названо ім’ям З.

Літ.: Вітько. Забута могила: Спогади про А. Заливчого // Всесвіт. 1927. № 7; Московець Є. Спомини про революційні події в Полтаві // Архів. зб. до 80-річчя Держ. архіву Полтав. обл. П., 1998.

Т. П. Пустовіт

Стаття оновлена: 2010