Залигін Сергій Павлович — Енциклопедія Сучасної України

Залигін Сергій Павлович

ЗАЛИ́ГІН Сергій Павлович (Залыгин Сергей Павлович; 23. 11(06. 12). 1913, с. Дурасовка, нині Башкортостан, РФ – 19. 04. 2000, Москва) – російський прозаїк, гідролог. Чл. СП РФ (1949). Канд. тех. н. (1978), акад. РАН (1991). Держ. премія СРСР (1968). Закін. Омський с.-г. ін-т (РФ, 1939), де 1946–55 очолював каф. с.-г. меліорації. 1955–64 – ст. н. с. Зх.-Сибір. філії АН СРСР. Від 1970 – у Москві: викл. Літ. ін-ту, секр. правлінь СП СРСР і РФ. У творчості порушував проблеми взаємодії людини й природи, науки та сусп-ва, людського щастя, дружби, любові, гуманізму. Вважав, що саме свідки змін і подій, які відбулися після більшов. перевороту 1917, повинні переосмислити їх істор. значення і сказати про висновки. Так, у романах «Соленая Падь» (1967), «Комиссия» (1975) і «После бури» (1988) зобразив хроніку життя сибір. селян, котрі протистояли братовбивчій війні та необдуманим радикал. змінам. Як гол. ред. ж. «Новый мир» (1986–98) З. опублікував романи «Архипелаг ГУЛАГ» О. Солженіцина, «Доктор Живаго» Б. Пастернака, а також низку статей на екол. теми, зокрема й про аварію на ЧАЕС. Автор зб. літ.-крит. ст. «О ненаписанных рассказах» (1961), «Собеседования» (1982), есе про А. Чехова «Мой поэт» (1969), статей про О. Пушкіна, М. Гоголя, В. Шукшина, О. Солженіцина, Д. Лихачова. Упорядник зб. перекладів укр. мовою «Російське радянське оповідання». Окремі твори З. укр. мовою переклали Д. Бобир, Г. Кулінич, Н. Лісовенко, С. Нікіташенко, В. Крикуненко, В. Бородін.

Тв.: Рассказы. Омск, 1941; Северные рассказы. Омск, 1947; На Большую землю: Рассказы. Москва, 1953; Красный клевер: Рассказы. Москва, 1961; Блины: Рассказы. Москва, 1963; Южноамериканский вариант. Москва, 1973; После Бури. Кн. 1–2. Москва, 1988; Собрание сочинений: В 6 т. Москва, 1991; Однофамильцы: Повесть // Новый мир. 1995. № 6; Свобода выбора: Роман без сюжета // Там само. 1996. № 6; Уроки правнука Вовки: Повесть // Там само. 1997. № 7; Свобода выбора: Избранное. Москва, 1998; укр. перекл. – Стежки Алтаю. К., 1965; Санна путь // Рос. рад. оповідання. Вип. 2. К., 1975; Солона Падь. К., 1976; Південноамериканський варіант. К., 1983; Після бурі. Кн. 1–2. К., 1989.

Літ.: Заморій Т. П. Традиції А. П. Чехова у творчості Сергія Залигіна // РЛ. 1982. № 3; Дедков П. Сергей Залыгин: Страницы жизни, страницы творчества. Москва, 1985; Чупринин С. Новая Россия: Мир лит-ры: Энциклопед. слов.-справоч. в 2 т. Т. 1. Москва, 2003.

Статтю оновлено: 2010
Цитувати статтю
Т. П. Заморій . Залигін Сергій Павлович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=14751 (дата звернення: 05.03.2021).