Залізнична станція - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Залізнична станція

ЗАЛІЗНИ́ЧНА СТА́НЦІЯ – головне експлуатаційне підприємство залізничного транспорту, лінійний підрозділ залізниці з організації перевезень пасажирів, вантажу, багажу та пошти. Заг. Положення про З. с. (визначають юрид. статус станцій; майно та тех. оснащення, їх завдання; госп., екон. і соц. діяльність; утримання станцій. споруд, пристроїв і матеріал.-тех. забезпечення станцій; упр. станцією, права та обов’язки нач. станції; реорганізацію та ліквідацію станції) затв. та введено в дію наказом Держ. адміністрації залізнич. транспорту України від 5 грудня 2000. З. с. знаходяться в підпорядкуванні дирекцій залізнич. перевезень. Осн. складові З. с.: колійне госп-во (сукупність залізнич. колій, як правило, об’єднаних у парки; парки та колії в парках можуть мати певну спеціалізацію, зокрема сортувал., приймально-відправну); залізничні вокзали, службово-тех. будинки, пасажир. і вантажні платформи; пішохідні мости й тунелі; системи сигналізації та централізації, призначені для керування рухом потягів за допомогою стрілок, світлофорів (окрему систему становить гіркова автомат. централізація, за допомогою якої керують розформуванням поїздів на сортувал. гірках); вантажне госп-во (склади, термінали, вантажно-розвантажувал. майданчики, крани різних типів, автокари, електрокари). За своїм призначенням і осн. характером роботи розрізняють З. с. пасажирські, вантажні, сортувальні, дільничні, проміжні (зокрема роз’їзди та обгінні пункти); залежно від обсягу та складності виконання пасажир., вантаж. і тех. операцій – позакласні, 1–5-го класів. Пункт злиття або перетину не менше 3-х залізнич. ліній, в якому розташ. одна чи кілька З. с. (іноді – сукупність станцій, підходів до них і з’єднувал. колій на одній залізнич. лінії), – залізнич. вузол. Пасажир. станції обслуговують пасажирів далекого, місц. і приміс. сполучень. Осн. функції сортувал. станцій: групування вагонів за призначенням; формування наскріз., дільнич., збір. і дільнично-збір. поїздів, а також вивіз. і передаточ. поїздів до найближчих вантаж. станцій вузла і завод. станцій; виконання операцій з пропуску поїздів без переробки і з частковою переробкою; огляд поїздів і вагонів щодо тех. і комерц. стану та усунення виявлених несправностей. Осн. призначення дільнич. станцій: приймання, тех. огляд і відправлення транзит. вантаж. та пасажир. поїздів; виконання операцій з формування-розформування збір. і дільнич. поїздів; обслуговування під’їз. колій і місць навантажування та розвантажування; зміна локомотивів і локомотив. бригад; виконання операцій з тех. і комерц. обслуговування рухомого складу. На пасажир. станціях можливе виконання митного та прикордон. контролю; на вантаж. і сортувал. – операцій митного, прикордон., мед.-сан., карантин., вет., фітосанітар. контролю при взаємодії станцій. працівників з органами митного контролю та внутр. справ на транспорті. Роз’їзди – розділ. пункти на одноколій. лініях; на них здійснюють пропуск, схрещення та обгін поїздів, можливе виконання вантаж. і пасажир. операцій. Обгінні пункти – розділ. пункти з колій. розгалуженням на двоколій. лініях, які призначені для пропуску та обгону поїздів. При необхідності на обгін. пунктах здійснюють переведення напряму руху поїзда з гол. колії на іншу. До складу залізниць України (2009) входить 1340 З. с. Найбільші пасажир. З. с. України: Харків, Київ, Дніпропетровськ; сортувал. З. с.: Основа (Харків), Ясинувата (Донец. обл.), Дарниця (Київ), Нижньодніпровськ-вузол (Дніпропетровськ); вантажні З. с.: Маріуполь (Донец. обл.), Дніпродзержинськ (Дніпроп. обл.), Чоп (Закарп. обл.). Серед найбільших залізнич. вузлів з розвиненими станцій. госп-вами – Київ, Львів, Харків, Дніпропетровськ, Фастів (Київ. обл.), Дебальцеве (Донец. обл.), Жмеринка (Вінн. обл.), Сміла (Черкас. обл.), Лозова (Харків. обл.).

Літ.: Карейша С. Д. Железнодорожные станции: Пособ. Москва, 1930; Земблинов С. В., Страковский И. И. Станции и узлы. Москва, 1963; Правдин Н. В. Пассажирские станции. 2-е изд. Москва, 1973; Железнодорожные станции и узлы: Учеб. Москва, 1992; Архангельский Е. В., Лукьянов Ю. Е. Железнодорожные станции (устройство и организация работы). Москва, 1996; Типовий технологічний процес роботи сортувальної станції. К., 1998; Ефименко Ю. И., Уздин М. М., Ковалев В. И. Общий курс железных дорог. Москва, 2005.

В. І. Бобровський

Стаття оновлена: 2010