Залізничний вокзал

ЗАЛІЗНИ́ЧНИЙ ВОКЗА́Л — комплекс споруд, при­значених для обслуговува­н­ня пасажирів, викона­н­ня багажних, вантажних і поштових операцій на залізничному транс­порті; складова частина залізничної станції. З. в. зводять на проміж. вузлових і кінцевих станціях залізниць (див. також Вокзал). Як тип транс­порт. споруд виникли в Європі у серед. 19 ст. За роз­ташува­н­ням пасажир. будинку від­носно колій вони бувають однобічні (Дні­пропетровськ, Запоріж­жя, Харків, Львів), тупикові (Одеса, м. Бердянськ Запоріз. обл.) і двобічні, або острівні (міста Ковель Волин. обл., Фастів Київ. обл., Ніжин і Бахмач Черніг. обл.). Їхні типол. риси, що перед­бачають наявність певних приміщень, склалися у 1870–80-х рр.: вестибюль від­правле­н­ня, касові зали, зали очікува­н­ня. Для З. в. притаман­не симетр. планува­н­ня, кількість перонів об­умовлена кількістю колій. Для посадки та евакуації пасажирів облаштовують надколійні пере­ходи і під­колійні тунелі. На укр. землях З. в. почали зводити у про-цесі роз­будови мережі залізниць, зокрема 1879 введено в екс­плуатацію З. в. тупик. типу в Одесі (арх. В. Шретер). Значну мист. і екс­плуатац. цін­ність мав З. в. острів. типу, споруджений у формах модерну в Ковелі (1903, арх. О. Вербицький). З. в. однобіч. типу у Львові (1904, арх. В. Садловський), побудований у формах необароко, вирізняється чітким роз­поділом руху потоків пасажирів і високим рівнем без­пеки, досягнутим за рахунок створе­н­ня під­колій. тунелів. У рад. часи найдовершенішим за планува­н­ням, кон­структив. і архіт. виріше­н­ням став З. в. у Києві (1933, арх. О. Вербицький). Під час 2-ї світової війни більшість З. в. зруйновано, у повоєн­ні роки споруджено бл. 100 нових у формах неокласики, найбільші серед яких — у Дні­пропетровську (1950, арх. О. Душкін, І. Потрубач) та Харкові (1952, арх. Г. Волощипов, Б. Мезенцев, Є. Лимар). У 1960–80-х рр. в Україні З. в. майже не будували, окрім Луганська та м. Чоп (Закарп. обл.). 2001–02 здійснено широкомас­штабну рекон­струкцію З. в. на станції Київ-Пасажирський, побл. нього зведено Пд. вокзал (Державна премія України в галузі архітектури 2003; кер. автор. колективу — В. Монащенко, арх. — С. Бабушкін, Л. Гоєр, О. Граужис, С. Юнаков). З. в. на київ. залізнич. ст. Дарниця, що обслуговував приміс. потяги та деякі потяги далекого сполуче­н­ня і ві­ді­гравав важливу роль у пасажир. залізнич. пере­везе­н­нях для лів­обереж. частини столиці, від 2004 пере­буває у стані рекон­струкції (2007 від­крито 1-шу чергу — під­зем. пере­хід із двома павіль­йонами та виходами до платформ приміс. електропо­їздів). 2003–06 у Києві збудовано З. в. та проведено рекон­струкцію залізнич. ст. Караваєві Дачі. 1998–2002 проведено рекон­струкцію та благоустрій ансамблю Привокзал. площі у Харкові з регенерацією З. в. Харків-Пасажирський; вокзал. комплексів у м. Люботин і смт Козача Лопань Дергачів. р-ну Харків. обл.; благоустрій приміс. сполуче­н­ня Харків–Левада, Лосєве-1, Лосєве-2 (Державна премія України в галузі архітектури 2004; арх. А. Вінтер, В. Соченко).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю