Залізничні війська

ЗАЛІЗНИ́ЧНІ ВІЙСЬКА́ — спеціальні війська, що забезпечують від­новле­н­ня, будівництво, екс­плуатацію та охорону залізниць під час веде­н­ня воєн­них дій. Існують у складі ЗС деяких країн СНД (зокрема Білорусі, РФ), у зх. країнах, як правило, їхні функції виконують ін. під­роз­діли, зокрема у США — транс­порт. корпус. У Рос. імперії перші під­роз­діли З. в. (14 окремих військ.-робітн., 2 кондуктор. і 1 телегр. роти) створ. 1851 на залізниці С.-Петербург–Москва для під­трима­н­ня у робочому стані й охорони колій, пере­їздів, мостів. Поява військ. залізнич. формувань на укр. тер. повʼязана з прокладе­н­ням 1863 залізниці Одеса–Паркани (нині село у Молдові). Для будівництва нової магістралі (бл. 112 км) сформовано 4 роти — в Херсоні, Катеринославі (нині Дні­пропетровськ), Києві, Полтаві. Від 1870 під­роз­діли З. в. входили до складу інж. військ, 1908 ви­окремлені у самост. категорію і під­порядк. службі військ. сполучень Ген­штабу. Їх використовували під час рос.-турец. 1877–78, рос.-япон. 1904–05 і 1-ї світ. воєн, а також воєн. дій 1918–20 (у складі баталь­йонів, бригад і парків). Зі встановле­н­ням рад. влади більшов. уряд активно залучав військ. залізничників до від­новле­н­ня та роз­шире­н­ня мережі залізниць (для цього організовано залізничні полки й корпуси), серед яких — Москва–Донбас, Гомель–Чернігів, Чернігів–Овруч. Під час 2-ї світової війни З. в. забезпечували успішне проведе­н­ня бо­йових операцій (єдиним Героєм Рад. Союзу в їх- ніх під­роз­ділах став українець В. Мірошниченко), у повоєн. період — від­новле­н­ня залізнич. комунікацій, мостів і будівель.

Формува­н­ня З. в. України роз­почато після проголоше­н­ня незалежності 1991 на базі 2-го залізнич. корпусу рад. армії (створ. 1946 у Києві). Від­тоді укр. військ. залізничники взяли участь у споруджен­ні 572-метрового моста через Десну побл. м. Новгород-Сіверський (Черніг. обл.), автобану Київ–Одеса, метрополітену в Дні­пропетровську, лінії швидкіс. трамвая у м. Кривий Ріг (Дні­проп. обл.) та ін. 2004 з ініціативи Міністра транс­порту та звʼязку Г. Кирпи й за сприя­н­ня Міністра оборони О. Кузьмука З. в. пере­формовано в Держ. спец. службу транс­порту. Її осн. зав­да­н­ня: проведе­н­ня планових робіт з будівництва нових та під­вище­н­ня строків екс­плуатації і пропускної спроможності діючих обʼєктів нац. транс­порт. системи України; участь у ліквідації наслідків аварій, ката­строф, пожеж, стихій. лиха на транс­порт. комунікаціях, проведе­н­ня аварійно-рятув. та ін. невід­клад. робіт у небезпеч. р-нах унаслідок над­звич. ситуацій техноген., природ. та екол. характеру; під­трима­н­ня у стані по­стій. готовності матеріал. ресурсів і мобілізац. резервів для викона­н­ня зав­дань в особл. період, роз­мінува­н­ня вибухонебезпеч. предметів на обʼєктах нац. транс­порт. системи України із залуче­н­ням за необхідності під­роз­ділів ЗС і Міністерства України з питань над­звич. ситуацій та у справах захисту насел. від наслідків Чорнобил. ката­строфи; викона­н­ня заходів територ. оборони тощо. Фахівців для Держ. спец. служби транс­порту готує Дні­проп. університет залізнич. транс­порту.

Літ.: Ключеров Г. И музыка рельсов им славу поет… К., 2008.

А. В. Радкевич

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю