Заліський Володимир Ілліч - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Заліський Володимир Ілліч

ЗАЛІ́СЬКИЙ Володимир Ілліч (17. 10. 1925, с. Хитці Сенчан., нині Лубен. р-ну Полтав. обл. – 18. 05. 2008, м. Кременчук Полтав. обл.) – прозаїк. Чл. НСПУ (1997). Закін. Харків. гірн. ін-т (1952). Під час 2-ї світ. війни був вивез. на примус. роботи до Німеччини. Після повернення в Україну працював у с. госп-ві та пром-сті (до 1992). Голова літ. спілки «Славутич» (Кременчук, 1992–2001), відп. секр. Кременчуц. орг-ції НСПУ (1997–2002). Дебютував оповіданням «Десант у безсмертя» (г. «Кременчуцька зоря», 1975, 30 березня). Писав твори на теми 2-ї світ. війни, екології, а також у жанрі наук. фантастики. Автор роману «Подвиг залишається невідомим» (1996), повістей «Нащадки Нострадамуса» та «Останній бій Лавріна Капусти» (обидві – 2003; усі – Кременчук). Окремі оповідання опубл. в альманасі «Кременчук літературний».

В. В. Терен

Стаття оновлена: 2010