Залкінд Борис Олександрович — Енциклопедія Сучасної України

Залкінд Борис Олександрович

ЗА́ЛКІНД Борис Олександрович (26. 06. 1894, с. Стригалово Мінської губ., нині Білорусь – 1971) – лікар-терапевт. Д-р мед. н. (1936), проф. (1940). Закін. мед. ф-т Ун-ту м. Павія (Італія, 1918), де відтоді й працював: від 1923 – доц. терапевт. клініки. 1925–41 – зав. каф. туберкульозу, 1944–58 – зав. каф. шпитал. та факультет. терапії Дніпроп. мед. ін-ту; водночас 1925–41 – зав. каф. терапії Ін-ту удосконалення лікарів; під час 2-ї світ. війни – військ. лікар. Вивчав вміст білків у сироватці та плазмі крові хворих на туберкульоз. Автор праць «Природа, диагностическое и прогностическое значение исследования плазмы и сыворотки туберкулезных больных» (1923) та «Объем терапевтической помощи на этапах эвакуации» (1943).

Статтю оновлено: 2010
Цитувати статтю
І. І. Хабел . Залкінд Борис Олександрович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=14796 (дата звернення: 25.02.2021).