Залозецький-Сас Василь Дмитрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Залозецький-Сас Василь Дмитрович

ЗАЛОЗЕ́ЦЬКИЙ-САС Василь Дмитрович (псевд. і крипт.: В.; В. Д. З.; В. З. др.; Д. В. З.; З-ій; Василій З.; Панько из Галичанова; Савчишин Федько; 07. 02. 1833, с. Погорілівка Заліщиц. пов., нині Заставнів. р-ну Чернів. обл. – 02. 02. 1915, с. Гірне, нині Стрий. р-ну Львів. обл.) – письменник. Батько Романа, дід Володимира Залозецьких-Сасів. Навч. у Львів. та Віден. ун-тах. 1858 єпископом С. Литвиновичем рукопоклад. на пресвітера, служив у селах Буковини, у м. Коломия (1867–69), с. Дорогів (нині Галиц. р-ну Івано-Фр. обл., 1870-і рр.). Був співред. москвофіл. г. «Пролом» і «Слово». Писав т. зв. язичієм. Дебютував повістю «Несвятоюрщина» (1851). Автор кн. «Читанка для русских людей про панську каву та про хлопську каву» (Коломия, 1874), повістей на істор. тематику «Пригоди русской молодыці» (1879), «Звониміра. Картина із нашего языческого быта» (1888), «Половецкая моленица» (1891), «Ростислав, родоначальник галицких князей» (1892), «Донька пасічника», «Доля школяра», «Панько из Галичанова», «Русская исторія в повістках» (усі – 1894), «Кровавые лета: Повесть из времен казацких воин» (1895), «Гальшка, княжна Острожская» (1899; усі – Львів), нарису «О Бояне в “Слове о полку Игореве”» («Русский филологический вестник», 1901, № 3–4). У творчості закликав до моральності, любові до людей і рідної землі, часто використовував гумор.

Тв.: Полное собрание сочинений: В 3 т. Л., 1907; Записки священника. Л., 1909; Під осіннім небом: Зб. новель. К., 1921.

Літ.: Аристов Ф. Памяти Василия Дмитриевича Залозецкого // Славян. объединение. 1915. № 3–4; Снігур І. Василь Залозецький // Час. 2004, 30 верес.

М. В. Ващишин, М. В. Кочержук

Стаття оновлена: 2010