Залозецький-Сас Володимир-Сергій - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Залозецький-Сас Володимир-Сергій

ЗАЛОЗЕ́ЦЬКИЙ-САС Володимир-Сергій (28. 07. 1884, Чернівці – 13. 07. 1965, м. Іспер, Австрія) – громадсько-політичний діяч. Навч. в ун-тах Чернівців, Відня, Мюнхена і Флоренції, де здобув докторати з права, археології та історії мист-ва. Від 1910 – чл. австр. центр. комісії з питань охорони істор. і мист. пам’яток у Відні. 1914 мобілізов. до австро-угор. армії. Потрапив у рос. полон, 1918 повернувся на Буковину. Увійшов до складу Укр. крайового ком-ту і буковин. делегації до Укр. нац. ради ЗУНР, в листопаді 1918 очолив укр. правління Буковини. 1919 за дорученням уряду ЗУНР взяв участь у переговорах з т. зв. Малою місією держав Антанти, був радником і повіреним у справах надзвич. дипломат. місії ЗУНР у Швейцарії. Від 1920 займався політ. діяльністю, зокрема став співзасн. і головою Укр. нац. партії на Буковині (1927–38), офіц. укр. представником у румун. уряді, сенатором (1928–32 і 1934–38) та депутатом (1932–34) румун. парламенту (відстоював політ., реліг. і культурні права українців у Румунії). 1928–38 – делегат секції нац. меншин Ліги Націй (Женева). 1933 виголосив у парламенті Великої Британії промову із протестом проти організов. в УСРР голодомору. 1937 обраний головою Лондон. конгресу нац. меншин, від 1940 – голова Укр. нац. громади в Румунії. 1944 переїхав до Австрії, де працював у Музеї народознавства й викладав історію мист-ва у Віден. ун-ті. У 1950-х рр. організував і очолив ляльк. театр. Почес. голова багатьох буковин. громад. орг-цій, засн. і голова Укр. музею народовідання в Чернівцях (1927–40), автор низки праць про мист-во й етнографію Буковини.

Пр.: Künstler oder Kunsthistoriker. Wien, 1924; Steinberg-Kolnik-Mappe // Czernowitzer Allgemeine Zeitung. 1928, 15 April; Zwei Bilder-Brüder // Wandlung. 1932. Heft 1; Геній народу. 1932; Kunstsalon. Ausstellung in der Herrengasse // Czernowitzer Allgemeine Zeitung. 1933. Dec.; Die Ostereier der ukrainischen Huzulen. 1942; Ein Huzulenteller. 1944.

А. І. Жуковський

Стаття оновлена: 2010