Залозний Петро Федорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Залозний Петро Федорович

ЗАЛО́ЗНИЙ Петро Федорович (псевд. і крипт.: Петро З., Петрусь З., 3-й, П., Явір Петро, Федоренко П., За-ний Петро, П. З. та ін.; 20. 12. 1865(01. 01. 1866), с. Рашівка, нині Гадяц. р-ну Полтав. обл. – 08. 04. 1921, там само) – мовознавець і письменник. Закін. Ун-т св. Володимира у Києві (1889). Учителював у земських школах Катеринославщини і Полтавщини, був чиновником. Перший вірш «Сиротина» опубл. 1886 в альманасі «Степ». Друкувався у ж. «Зоря», «ЛНВ», «Рідний край», антологіях «Акорди», «Українська муза», декламаторі «Розвага». Написав підручник «Коротка граматика української мови» (ч. 1–2, 1906–13; 4-е вид. 1918, ч. 1), що відіграв важливу роль у формуванні літ. норми укр. мови; перевидано під назвою «Початкова граматика української мови» (1912; 1917–18; усі – Полтава). Нормат. тенденції граматики укр. мови реалізовані З. у зб. поезій «Русалочка» (К., 1887), водевілі «На досвітках», оповіданнях про життя народу «Свічечка», «Діти» (усі – 1888), про трагічну розгубленість інтелігенції, яка не може віднайти влас. місця у сусп-ві,– «Проти хвилі» (1888), «Студент» (1889). Переклав кілька віршів М. Лермонтова.

Літ.: Ващенко В. С. Перші підручники з української мови // УМШ. 1961. № 5; Борсук З., Северин М. Могутній голос // Зоря Полтавщини. 1963, 22 берез.; Жовтобрюх М. А. Народові відданий (До 100-річчя з дня народж. П. Ф. Залозного) // Рад. освіта. 1966, 8 січ.

А. М. Поповський

Стаття оновлена: 2010