Залуква

ЗАЛУ́КВА — село Галицького ра­йону Івано-Франківської області. Центр сільс. ради, якій під­порядк. с. Шевченкове. Знаходиться на правому березі Дністра, на лівому березі Лукви (притока Дністра), побл. пн. межі тер. княжого Галича давнього, за 1 км від райцентру та за 27 км від обл. центру. Пл. сільс. ради 15,2 км². Насел. 2403 особи (2001, складає 104,9 % до 1989), пере­важно українці. Вперше згадується у писем. джерелах 1440. До остан. чв. 18 ст. було перед­містям Галича та мало назву Галич за Луквою. Три окремі церк. громади ділили його на 3 частини: Лавринів Кут (пізніше Неліпець) з церквою св. Михаїла (існувала до кін. 18 ст.; у ній 1231 перед походом на Пере­мишль молився князь Данило Галицький), Митрополію з церквою св. Петра (пізніше Богоявлен. церквою, занепала у кін. 18 ст.) і Плебанщину (Клебанщина) з церквою Пречистої Діви Марії та Троїц. монастирем (зруйн. у 17 ст. під час одного з турец.-татар. нападів; потім до 1780 тут діяла церква св. апостолів Петра і Павла; 1800 із залишків трьох церков зведено нову, яку 1961 з ідеол. міркувань закрито, а 1989 через аварій. стан ро­зі­брано). Ними володіли різні власники. Найдавнішою частиною села був Неліпець. За княжих часів там стояв бояр. двір із кількома осадниками. Двір був обмежений служб. повин­ностями, роз­мір яких ви­значав гол. замок Галича у Крилосі. Ін. частина З. — Митрополія — сформована на поч. 14 ст. на ланах Галиц. дієцезії, З.-Плебанщина — після завоюва­н­ня Галичини поляками на ланах катол. плебана, або пробоща, настоятелем костелу св. Станіслава. Після 1-го поділу Польщі 1772 — у межах кордонів Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). Саме від­тоді З. й стала самост. адм. одиницею (перший війт — І. Мазурик). 1875 від­крито однокласну (від 1896 — двокласна) нар. школу з українською мовою викла­да­н­ня. У 1930-х рр. тут діяли чотирикласна двомовна та однокласна з польс. мовою викла­да­н­ня школи. Від 1914 у З. вчителювала письмен­ниця і громад. діячка І. Блажкевич. 1858 у З. мешкало 1221, 1880 — 1788, 1890 — 1423, 1913 — 2498, 1921 — 2016, 1945 — 1673 особи. Під час 1-ї світової війни у селі точилися крово­пролитні бої. Від листопада 1918 до травня 1919 діяла влада ЗУНР. 1919–39 — у складі Польщі, від 1939 — УРСР. До 1-ї світової війни та у 1920–30-х рр. у З. функціонувала низка укр. громад. т-в. Від липня 1941 до липня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Нацисти роз­стріляли 9 місц. жит. До серед. 1950-х рр. діяло під­пі­л­ля ОУН–УПА. Всього у боротьбі за волю України від 2-ї пол. 1940-х рр. загинуло понад 60 залуквян, ще 56 осіб за спів­працю з ОУН депортовано до Сибіру та Казах­стану. 1993 до З. при­єд­нано присілок Гробиська. Нині у З. працюють ВАТи «Галиц. сільгосптехніка» та «Електрик»; фірма «Карпатагро­продукт». Функціонують школа, обл. навч.-курс. комбінат, між­шкіл. навч.-вироб. комбінат, дитсадок; Нар. дім, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт; від­діл. оща­дбанку. Є церква св. апостолів Петра і Павла УГКЦ (висвячено 1991). Встановлено памʼятники Б. Хмельницькому, на спомин про трагічні події в історії З. та про їхні жертви, памʼятні знаки жертвам 1-ї світової війни, на честь звʼязкової ОУН В. Мацькевич, Братства тверезості, жертвам політ. ре­пресій, мемор. дошку І. Блажкевич (на приміщен­ні школи), насипано символ. могилу борцям за волю України. На пагорбі над Дні­стром, в ур­очищі Гробиська, — караїм. кладовище (належало караїм. громаді, яка проживала в Галичі від 13 ст.), на якому збереглося бл. 60 могил із камʼяними над­гробками (найдавніше похова­н­ня датується 17 ст.). На ньому похов. також поет Захарія Абрагамович. На залуквян. полях о. Л. Лаврецькому вдалося від­шукати та роз­копати фундаменти 7-ми давньорус. храмів, що започаткувало системат. археол. дослідж. терену княжого Галича. 1883 він разом з І. Шараневичем зна­йшов камʼяний саркофаг, бронз. натіл. хрестики та оливʼяну печатку галиц. єпис­копа Косьми (12 ст.). На околицях села виявлено знаря­д­дя праці доби неоліту, римські монети 1–2 ст.; поселе­н­ня трипіл. культури, голі­град. культури фракій. гальштату, кілька давньорус. поселень. У Шевченковому — церква св. Пантелеймона, побудована 1200 у романо-візант. стилі. Серед видат. уродженців — літературо­знавець, дійс. чл. НТШ Б. Криса, історик, пере­кладач Зиґмунт Абрагамович, педагог А. Алиськевич, д-р мед. н., лікар-терапевт Л. Глушко, хор. диригент, засл. діяч мистецтв України В. Савчук. У липні 1917 у З. при­їздив історик Д. Дорошенко.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю