Замки України - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Замки України

ЗА́МКИ УКРАЇ́НИ На теренах України перші замки (З.; замкнений комплекс оборон. споруд – валів, ровів, мурів, башт, бастіонів, а також житл., госп. і культ. будівель) відомі від 11 ст. З. почали споруджувати у Серед. Азії, найдавніші з них відносять до 5–7 ст. На тер. Європи вони з’явилися у 10 ст. За твердженням дослідників, в Україні було бл. 5 тис. пам’яток фортифікацій. Донині збереглося понад 100 твердинь або лише їх руїн. З. будували на скелях, о-вах, підвищеннях, оточених водою, тобто у важкодоступ. і зруч. для оборони місцях. Розрізняють низинні та висотні (за розташуванням); стінові (укріплення сформовано лише за допомогою мурів) та баштові (на певних відрізках оборон. мурів встановлено башти); нерегулярні (неправил. конфігурації з нерівномірно розставленими баштами) та регулярні (правил. геом. форми з рівномірно розставленими баштами). Рослинність біля підніжжя замк. гори знищували. Використання того чи ін. матеріалу під час спорудження перших З. залежало від природ. умов. У центр. і сх. р-нах України осн. буд. матеріалом було дерево, на Зх. і Пд. – камінь. Появі З. передували городища. В Україні вони з’явилися наприкінці бронз. віку (6–5 ст. до н. е.). Давньорус. общинні центри, князів. і сторож. фортеці, дитинці датовані 10–14 ст. Значна кількість городищ стала основою З. (дерев’яний З. з баштою-донжоном на Молодіїв. городищі побл. Чернівців, 12 ст.; Ужгород. З.). У давньорус. часи будували переважно дерев’яні стінові З. з баштою-донжоном і дерево-земляними укріпленнями, пристосованими відповідно до рельєфу. Ранніми зразками кам’яного середньовіч. зодчества є Кам’янець-Поділ. (Хмельн. обл.; 11–19 ст.) і Квасів. (Берегів. р-н Закарп. обл.; 12–13 ст.) З. Дерев’яні З. були недовговічні, легко займалися, тому донині не зберігся жодний із них. У 2-й пол. 13 – 15 ст. дерево-земляні укріплення почали замінювати кам’яними та цегляними; башти вже споруджували з усіх боків укріплення, виносячи за лінію стін, облаштовували їх бойовими галереями з парапетами, зубцями, машикулями (Луцький З.). У епоху середньовіччя поняття «З.» було тотожним поняттю «фортеця» (система стаціонар. укріплень, які підпорядк. єдиній концепції фортифікації та дозволяють вести кругову оборону в умовах тривалої облоги). Наприкінці 16 ст. з’явилися фортеці, які слугували виключно як оборонні пункти. У них розміщували казарми, склади, каземати, тюрми. Фортеці втратили своє значення у 2-й чв. 20 ст., коли систему оборони почали формувати укріпленими р-нами. З давніх часів З., зокрема й укр., мали дві гол. функції: захисну та житл. (згодом також і представницьку). На ранньому етапі переважала захисна. До цього типу належать Аккерман. (Білгород-Дністров.) фортеця (Одес. обл.; 13–15 ст.), Ґенуез. фортеця в м. Судак (АР Крим; 14–15 ст.), Невиц. З. (Ужгород. р-н Закарп. обл.; 13–17 ст.) і Олес. З. (Буський р-н Львів. обл.; 13–18 ст.). У 16–17 ст. набули поширення фортечні споруди, в яких захисні та житл. (представниц.) функції зрівнялися. У цей період з’явилися З.-палаци, що поступово втрачали свої оборонні функції та набували рис палац. комплексу. Серед них – Бережан. (16–18 ст.), Збараз. (16–17 ст.), Вишнівец. (Збараз. р-н; бастіони не збереглися, палац значно перебудовано; усі – Терноп. обл.), Бродів. (17–18 ст.), Підгорец. (Бродів. р-н), Золочів. (обидва – 17 ст.; усі – Львів. обл.). У 18 ст. функція житла перейшла від З. до палаців, а оборонні функції – до фортець. Водночас у цей період З. й надалі називали новозбудовані розкішні палац. споруди через їхнє розташування на пагорбі з ровом, використання в них башт, під’їз. мосту тощо. У 19 ст. традиц. стало спорудження палаців-З. в істор. стилях, часто великих за розмірами, з розкіш. інтер’єрами: палац. комплекс «Садиба Попова» у м. Василівка Запоріз. обл., замок Даховських у с. Леськове Монастирищен. р-ну Черкас. обл., Воронцов. палац у м. Алупка Ялтин. міськради АР Крим, палац Мсциховського у смт Селезнівка Перевал. р-ну Луган. обл., садиба Кеніґа у с. Шарівка Валків. р-ну Харків. обл. Своєрід. емблемою Пд. берегу Криму стало Ластівчине гніздо (1911–12), яке розташ. на прямовис. Аврориній скелі мису Ай-Тодор у смт Гаспра (Ялтин. міськради, АР Крим), та нагадує середньовіч. З. Єдиною в Україні пам’яткою фортифікац. споруди 18–19 ст. і однією з найбільших у світі кам’яно-земляних фортець, яка збереглася донині, є Київська фортеця. З. та фортеці або їхні руїни також збереглися побл. підніжжя г. Пд. Демерджі (АР Крим; «Фуна», 14 ст.), на Мангуп. плато («Мангуп-Кале», 13–15 ст.), у м. Інкерман Севастоп. міськради («Каламіта», 15 ст.), у м. Феодосія (Ґенуез. фортеця, 14 ст.); у містах Бар і Шаргород, селах Іванів Калинів. р-ну (усі – 16 ст.) та Озаринці Могилів-Поділ. р-ну (17 ст.) Вінн. обл.; у містах Виноградів (11–16 ст.), Мукачеве (11 ст.), Хуст (11–18 ст.), смт Королеве Виноградів. р-ну (12–17 ст.), Середнє Ужгород. р-ну (12–18 ст.), Чинадійове Мукачів. р-ну (15 ст.), селах Бронька Іршав. р-ну (13–14 ст.) та Варієве Берегів. р-ну (11–17 ст.) Закарп. обл.; у м. Галич (14 ст.), с. Раковець та смт Чернелиця (обидві – 17 ст.) Городенків. р-ну, с. Пнів Надвірнян. р-ну (16 ст.) Івано-Фр. обл.; у Львові (Високий З.; 13 ст.), м. Добромиль та с. Муроване Старосамбір. р-ну (обидві – 16 ст.), м. Жовква (16–17 ст.), смт Поморяни Золочів. р-ну (14 ст.), селах Свірж Перемишлян. р-ну (15–17 ст.) та Старе Село Пустомитів. р-ну (16 ст.) Львів. обл.; у містах Дубно (15–16 ст.), Корець (15–18 ст.), Острог (14–15 ст.), смт Клевань Рівнен. р-ну (15 ст.), селах Новомалин Остроз. р-ну (14 ст.), Тайкури Рівнен. р-ну (16–17 ст.), Тараканів Дубен. р-ну (19 ст.) Рівнен. обл.; у Тернополі (16 ст.), містах Бучач (14–17 ст.), Кременець (13 ст.), Скалат Підволочис. р-ну, Теребовля (обидві – 17 ст.), Чортків (15 ст.), смт Залізці Зборів. р-ну (16 ст.), Золотий Потік Бучац. р-ну (17 ст.), Микулинці Теребовлян. р-ну (11–17 ст.), Сатанів Городоц. р-ну (15–17 ст.), Скала-Подільська Борщів. р-ну (16–18 ст.), селах Кривче (17 ст.), Кудринці, Окопи (обидві – 17–18 ст.) Борщів. р-ну, Підзамочок (17 ст.), Язловець (14–18 ст.) Бучац. р-ну, Сидорів Гусятин. р-ну, побл. с. Нирків Заліщиц. р-ну (Червоноградський; обидві – 17 ст.) Терноп. обл.; у м. Старокостянтинів, смт Меджибіж Летичів. р-ну (обидві – 16 ст.), селах Жванець (15–17 ст.), Панівці (16 ст.), Рихта (16–19 ст.), Чорнокозинці (14–15 ст.) Кам’янець-Поділ. р-ну, Зіньків Віньковец. р-ну (15 ст.), Сокілець Дунаєвец. р-ну (14–15 ст.), Сутківці Ярмолинец. р-ну (15–17 ст.) Хмельн. обл.; у м. Хотин Чернів. обл. (13–18 ст.). 2010 оголошено роком популяризації та збереження укр. З., фортець та палаців.

Літ.: Сіцінський Є. Оборонні замки Західнього Поділля 14–17 ст. (Історично-археологічні нариси). К., 1928; Лесик О. В. Замки та монастирі України. Л., 1993; Поп Д., Поп И. Замки Подкарпатской Руси. Уж., 2004; Вечерский В. В. Замки и крепости Украины. К., 2005; Мацюк О. Замки і фортеці Західної України (історичні мандрівки). К., 2005; Трубчанінов С. Країна замків і фортець. 2-е вид. Кам’янець-Подільський, 2007; Прибєга Л. Замки та фортеці. К., 2007; Иванов А. В. Крепости и замки Южного берега Крыма. Мир крымского средневековья. Св., 2008; Пшик В. Укріплені міста, замки, оборонні двори та інкастельовані сакральні споруди Львівщини 13–18 ст. Л., 2008; Прохненко І., Гомоляк О. До історії замків Закарпаття // Військ.-істор. альманах. 2009. Число 1(18); Пустиннікова І. С. Україна. 101 стародавній замок. Х., 2009; Івченко А. С., Пархоменко О. А. Україна. Фортеці, замки, палаци. К., 2009; Пустиннікова І. С., Безпалова Н. Ю. Середньовічні замки Європи. Х., 2010.

А. І. Шушківський

Стаття оновлена: 2010