Замовляння - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Замовляння

ЗАМОВЛЯ́ННЯ – архаїчний пласт народної творчості, словесна формула з чудодійною силою. З. пов’язані з уявленнями про магічну силу і дію слова на стихійні, ворожі людям явища природи; первісно як словесні пояснення їх поєднували з мислив., землероб. обрядами. Згодом магіч. значення набула сама словесна формула. Призначення З. – відвернути небажане (нелюба, хворобу тощо) або ж накликати бажане (привернути хлопця чи дівчину, забезпечити достаток, урожай та ін.). У З. виробилися своєрідні формули (зберігають у відносно стійкому вигляді найдавніший худож. досвід народів), образна система, поетика й ритміка. Їх використовували давні ассирійці, єгиптяни, греки, слов’яни. Близькі за формою (у вигляді римов. чи алітеров. віршів) до З. клятви, уведені у договори русичів із греками, збереглися від 11 ст. Із прийняттям Руссю християнства на старовинні поган. З. через Візантію, пд. слов’ян вплинули християн. молитви. У реліг. культах З. існують у формі молитов і проклять. У давньорус. пам’ятках З. наявні у судових документах 16–17 ст. У росіян зафіксовано й ін. назви З.: «наговоры», «шептания», «слова», «заклинания» (використовують залежно від конкрет. магіч. функції); в українців – також «заклинання», «заговори». З. були упродовж століть частиною язичниц. світогляду та життєвого укладу. Їх використовували переважно уночі чи на світанку – до сходу сонця. Розрізняють З.-звертання, З.-моління, З.-описи ритуал. дій (епічні З.). Порівнял. вивчення найбільш типових З. дозволяє виокремити заг. особливості первіс. форм словес. мист-ва. Виявлено спіл. мотиви З. у пд. і сх. слов’ян, румунів та ін. У З., пов’язаних із нар. медициною, – мотив відсилання хвороби у глухі, пустел. місця. О. Веселовський, В. Мансікка прагнули знайти спіл. джерело в апокрифіч. писаннях, де диявола висилають іn loca silvestra («у лісові місця»), а місце заслання – Сіонська гора. Проте ті дані, на основі яких базується подібне пояснення, можуть бути витлумачені як апокрифіч. наріст на більш давній основі – віруваннях та магічних діях первіс. народів, які вказують на те, що у З. йшлося про буквальне відправлення тим чи ін. способом хвороби у дике місце («де сонце не світить»). Франц. історик первіс. культури та релігії Ж. Ревілль описав ритуали дикунів-австралійців, під час яких вони цілим поселенням з шумом і криками виганяли із жителів злих духів – «винуватців хвороби». У багатьох європ. народів, зокрема у слов’ян та румунів, подібні звичаї практикували під час «нічних посиденьок» біля домовини. У З. слов’ян. народів вирізняють й ін. заг. місця: мотив «рогу булатного», що може «виганяти» хвороби; постійна присутність таких символів чистоти, як сонце й роса (на що звернув увагу відомий славіст А. Яцимірський); для З. проти захворювань очей найбільш характерним є мотив «вимітання хвороби віником». Численні сх.-слов’ян. З. найрізноманітніших категорій побудовано за формулою quomodo («як трава ця засихає, так щоб і у раба божого серце завмирало...»). З. складено і за формулою quomodonon: «як ні від вугілля, ні від каменю не відростає пагін і не розквітають квіти, так би і у мене, раба божого, не виросли би на цім тілі чиряки, ні вереди...». У вироб. З., які практикували при землероб. роботах, у сх. слов’ян є заг. мотив звертання господаря за допомогою до зірок; в українців і румунів (у любовних З.) відправлення до любого – відповідно «огненного бугала» і «val de foc» – вогника. Аналогії заг. характеру (напр., відсилання хвороби у пустел. місця чи мотив числа, що зменшується) можуть бути зумовлені функціонал.-типол. єдністю формул З., архаїч. формами мислення. В укр., рос., білорус., болгар., польс. та ін. народів наявна схожість і заг. місця у системі зображувал. засобів, зокрема у конкрет. аспектах заг.-відомих мотивів: пряме триразове звертання до хвороби, наявність магіч. образів з однаковими кольор. нюансами (чорна, сіра, біла корова, віник, чорний ворон); «закріпки» чи описання результатів магіч. процедури (переважно порівняння: «як роса на траві», «як сонце ясне», «як піна на воді»); спільність і ступінчасте звуження стил. прийомів (анафора, внутр. зчеплення образів). У багатьох варіантах постійне вживання формули неможливості, запереч. паралелізму у схожих контекстах. Укр. нар. З. записували й досліджували М. Комаров, М. Сумцов, О. Малинка, Я. Новицький, В. Милорадович, В. Шухевич та ін. Один із найповніших – «Сборник малороссийских заклинаний» П. Єфименка (Москва, 1874). У літ. творах З. використовували Г. Квітка-Основ’яненко, М. Петрушевич, М. Коцюбинський, О. Кобилянська та ін.

Літ.: Комаров М. Нова збірка народних малоруських приказок, прислів’їв, помовок, загадок, замовлянь і шептань. О., 1890; Сумцов Н. Ф. Заговоры: Библиогр. указ. Х., 1892; Сухобрус Г. С. Замовляння // Укр. нар. поет. творчість. К., 1958. Т. 1; Українські замовляння. К., 1993; Тимченко А. І. Українські лікувальні замовляння: Вербал.-акціонал. універсалії, символіка та семантика. К., 2003.

Г. К. Бостан, І. М. Зварич

Стаття оновлена: 2010