Замора Федір Павлович — Енциклопедія Сучасної України

Замора Федір Павлович

ЗАМО́РА Федір Павлович (19. 02. 1887, с. Великі Бірки, нині смт Терноп. р-ну Терноп. обл. – 18. 12. 1937, Харків) – громадський діяч. Закін. Львів. ун-т (1912). Актив. учасник нац. молодіж. руху, віце-президент Укр. студент. союзу (1908). Учителював. 1918 – чл. Нац. ради ЗУНР, від 1919 – в УГА. Під час перебування УГА у складі Червоної армії – політкомісар бригади. У серпні–вересні 1920 – голова Терноп. ревкому Галиц. соціаліст. рад. республіки. Від 1921 – дир. труд. шкіл у Полтаві та Харкові. 1932 заарешт. і засудж. у справі Укр. нац. центру до 3-х р. заслання. 1937 заарешт. удруге і розстріляний органами НКВС. Реабіліт. 1988.

Літ.: Кравс А. За українську справу. Л., 1937; Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. Л., 1995.

Статтю оновлено: 2010
Цитувати статтю
К. Є. Науменко . Замора Федір Павлович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=14859 (дата звернення: 08.03.2021).