ЗАОХО́ЧЕННЯ — засіб психологічно-педагогічного впливу, спрямований на ви­зна­н­ня і схвале­н­ня успішного викона­н­ня учнями зав­дань або їхньої поведінки, а також стимулюва­н­ня мотивації досягне­н­ня та під­вище­н­ня впевненості особистості у власних здібностях і можливостях. Осн. формами З. у школі є схвале­н­ня, подяка, нагорода. Крім прямих форм, існують опосередковані: почесні й від­повід­ал. доруче­н­ня учням, формува­н­ня схвал. ставле­н­ня колективу до досягнень певного учня тощо. З. як ви­зна­н­ня позитив. результатів діяльності є джерелом бажа­н­ня школяра поліпшити досягнуте, породжує приплив енергії, задоволе­н­ня та інтерес. Пере­жива­н­ня успіху — важлива умова продуктив. засвоє­н­ня знань, під­вище­н­ня їхнього рівня у процесі навч. діяльності. З. як авансува­н­ня (у разі виявле­н­ня педагогом оптимістич. очікувань щодо можливих успіхів дитини) стимулює такі утворе­н­ня самосві­домості, як «Я-образ», самооцінка та рівень прагне­н­ня до успіху. Ефективність позитив. очікувань педагогів від учнів екс­периментально довели амер. психологи Р. Ро­зенталь і Л. Якобсон. З. під­вищує віру школяра у власні сили, викликає бажа­н­ня виявити себе з кращого боку, стверджує цін­ність влас. «Я» як чл. клас. колективу. За­стосува­н­ня педагогом різних форм З. вимагає від нього психол. компетентності, оскільки важливо враховувати індивід. особливості учня, зокрема його схильність недооцінювати чи пере­оцінювати себе, чутливість до міри справедливості оцінки результатів діяльності, перед­бачати, як спри­ймуть похвалу учня ін. чл. клас. колективу, дозувати частоту З.