ЗАПАЛО́ВІЧ Гуґо (Zapałowicz Hugo (Hugon); 15. 11. 1852, Любляна — 20. 11. 1917, м. Перовськ, нині Кзил-Орда, Казах­стан) — польський ботанік, мандрівник. Доктор права (1880). Дійсний член АМ у Кракові (1894), почес. чл. Бабʼєґур. від­ділу Татран. товариства (1909), Татран. товариства (1913) у Польщі. Навч. на від­ділі права Яґел­лон. університету в Кракові (1875), водночас досліджував флору Зх. Бе­скидів. Згодом навч. на природн. від­діл. Віден. університету й працював військ. правником. 1888–90 здійснив навколосвітню подорож: до Пд. Америки (зібрав значні флорист. та фауніст. колекції, етногр. матеріали про індій. племена Патаґонії, склав геол. карту регіону), Пн. Америки, Японії, м. Владивосток (Росія). Від 1905 мешкав у м. Завоя (нині Польща), від 1908 — у Львові. Ви­вчав флору Альп та Сх. Карпат (Покутсько-Мармароських). Автор низки флорист. і фітогеогр. дослідж. Описав нові для науки види рослин, зокрема з України — Arenaria serpyllifolia subsp. sarmatica Zapał., D. carthusianorum L. var. bucoviensis. Zapał., D. zarencznianus Zapał., а також їхні різновиди й форми. Від 1914 — на військ. службі, 1915 потрапив до рос. полону. Згодом мешкав у м. Казалінськ (нині Казах­стан), пізніше — у Перовську. На честь З. на­звано види рослин Alchemilla zapalowiczi Pawł., Ranunculus zapalowiczi Pacz., а також вершину в Польс. Карпатах. Зі­брані ним колекції зберігаються в гербаріях Кракова та Відня.