Заповідне урочище - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Заповідне урочище

ЗАПОВІ́ДНЕ УРО́ЧИЩЕ – лісові, степові, болотні та інші, природно відокремлені від навколишніх природних комплексів, цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, взяті під особливу охорону з метою збереження їх у природному стані. Статус, режим охорони, порядок оголошення З. у. визначено Законом України «Про природно-заповідний фонд України», ін. актами законодавства. На тер. З. у. заборонено будь-яку діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природ. комплексах, включених до їхнього складу, відповідно до вимог, встановлених для природ. заповідників. Власники або користувачі земел. ділянок, водних та ін. природ. об’єктів, які оголошені З. у., беруть на себе зобов’язання щодо забезпечення режиму їхньої охорони та збереження. З. у. можуть використовувати у природоохорон., н.-д., оздоров., ін. рекреац., а також в освіт.-вихов. цілях, для потреб моніторингу навколиш. природ. середовища. У разі необхідності навколо З. у. встановлюють охоронні зони, розмір та режим яких визначають з урахуванням характеру госп. діяльності на прилеглих територіях, на основі оцінки її впливу на довкілля. Завдання, особливості природоохорон. режиму З. у. визначають на основі Закону України безпосередньо в їхніх первин. облікових документах. Рішення про оголошення З. у. та встановлення навколо них охорон. зон приймають обласні, Київ. та Севастоп. міські ради. Станом на 1 січня 2010 в Україні нараховувалося 793 З. у. заг. пл. 95 388 га.

В. І. Олещенко

Стаття оновлена: 2010