Заповідник

ЗАПОВІ́ДНИК. В Україні виділяють природні заповід­ники, біо­сферні заповід­ники, історико-культурні заповід­ники та музеї-заповід­ники. Порядок створе­н­ня, режим охорони та викори­ста­н­ня таких З. із урахува­н­ням їхніх особливостей та між­нар. вимог ви­значають від­повід­ні Закони України (зокрема «Про природно-заповід­ний фонд України», 1992) та ін. законодавчі акти. Природ. З. — природо­охорон­на, н.-д. установа заг.-держ. значе­н­ня, створ. з метою збереже­н­ня в природ. стані типових або уні-кал. для даної ландшафт. зони природ. комплексів та їх компонентів, ви­вче­н­ня природ. процесів і явищ, що від­буваються в них, роз­робле­н­ня наук. засад охорони навколиш. природ. середовища, ефектив. викори­ста­н­ня природ. ресурсів та екол. без­пеки.

На тер. природ. З. заборонено будь-яку госп. чи ін. діяльність, що суперечить цільовому при­значен­ню З., порушує природ. роз­виток процесів та явищ або створює за­грозу шкідл. впливу на його природні комплекси та обʼєкти. Біо­сфер. З. — природо­охорон­на, н.-д. установа між­нар. значе­н­ня, створ. з метою збереже­н­ня в природ. стані найтиповіших природ. комплексів біо­сфери, проведе­н­ня фонового моніторингу навколиш. природ. середовища, ви­вче­н­ня його змін під дією антропоген. факторів, роз­робле­н­ня наук. засад сталого роз­витку. Біо­сферні З. створюють на базі природ. З., нац. природ. парків із введе­н­ням до їхнього складу тер. та обʼєктів природно-заповід. фонду ін. категорій та ін. земель; від­повід­но до про­грами ЮНЕСКО «Людина і біо­сфера», вони належать до всесвіт. глобал. мережі біо­сфер. З.

Для біо­сфер. З. встановлюють диференці­йов. режим охорони, від­творе­н­ня та викори­ста­н­ня природ. комплексів згідно з функціон. зонува­н­ням, яке перед­бачає виділе­н­ня зон: заповід­ної (режим ви­значається від­повід­но до вимог, встановл. для природ. З.), буферної (режим ви­значається від­повід­но до вимог, встановл. для охорон. зон природ. З.) та антропоген. ландшафтів (входять тер. традиц. земле-, лісо- та водокористува­н­ня, місць поселе­н­ня, рекреації та ін. видів госп. діяльності). У межах біо­сфер. З. іноді виділяють зону регульов. заповід. режиму, до складу якої входять регіон. ландшафтні парки, заказники, заповід­ні ур­очища, що також пере­бувають під охороною. Основні напрями наукових досліджень на тер. природ. та біо­сфер.

З. ви­значають з урахува­н­ням про­грам і планів н.-д. робіт, затв. НАНУ та центр. органом виконав. влади в галузі охорони навколиш. природ. середовища. Землі природ. З. та заповід. зон біо­сфер. З. належать до земель природно-заповід. та ін. природо­охорон. при­значе­н­ня, ін. землі біо­сфер. З. від­повід­но до їхнього осн. при­значе­н­ня можуть належати до ін. категорій земель і враховуються під час роз­робле­н­ня проект. та проект­но-планувал. документації, при земле- та лісо­впорядкуван­ні. Територ. організація заходів з охорони та викори­ста­н­ня тер. природ. та біо­сфер. З. ви­значається проектом організації їх тер. та охорони природ. комплексів, що роз­робляються від­повід­но до вимог закону і затверджуються спеціально уповноваженим центр. органом виконав. влади з охорони навколиш. природ. середовища. Ріше­н­ня про створе­н­ня, зміну меж природ. та біо­сфер. З. в установленому законом порядку при­ймає Президент України.

Станом на 2010 в Україні нараховується 19 природ. З. («Ґорґани», Дні­провсько-Орільський природний заповід­ник, Древлянський природний заповід­ник, «Єланецький степ», Казантипський природний заповід­ник, Канівський природний заповід­ник, Карадазький природний заповід­ник, Кримський природний заповід­ник, Луганський природний заповід­ник, «Медобори», «Мис Мартьян», «Михайлівська цілина», Опукський природний заповід­ник, Поліський природний заповід­ник, Рівненський природний заповід­ник, «Роз­точ­чя», Український степовий природний заповід­ник, Черемський природний заповід­ник, Ялтинський гірсько-лісовий природний заповід­ник) заг. пл. 198 687,8 га та 4 біо­сфер. З. («Асканія-Нова» Біо­сферний заповід­ник ім. Ф. Фальц-Фейна, Дунайський біо­сферний заповід­ник НАНУ, Карпатський біо­сферний заповід­ник, Чорноморський біо­сферний заповід­ник) заг. пл. 246 445,3 га.

Від­повід­но до Закону України «Про охорону культурної спадщини» (2000) ансамблі і комплекси памʼяток, які становлять виняткову археол., естет., етногр., істор., мист., наук. чи художню цін­ність, можуть бути оголошені держ. істор.-культур. З. чи музеями-З. й охороняються від­повід­но до цього та ін. законів. Держ. істор.-культурні З. поділяють на істор.-архіт., архіт.-істор., істор.-мемор., істор.-археол., істор.-етно­графічні. Тер. держ. істор.-культур. З., музеїв-З., їхніх охорон. зон належать до земель істор.-культур. при­значе­н­ня, їх вносять до Держ. земел. кадастру, планів землекористува­н­ня, проектів землеустрою, ін. проект­но-планувал. та містобуд. документації. Оголоше­н­ня ансамблів і комплексів памʼяток істор.-культур. З. чи музеями-З., ви­значе­н­ня порядку їх створе­н­ня і затвердже­н­ня типових положень про них від­несено до повноважень КМ України, а управлі­н­ня такими обʼєктами, що пере­бувають у держ. власності, покладено на від­повід. спеціально уповноважений центр. орган виконав. влади.

Станом на 2010 в Україні нараховується 55 істор.-культур. З., 20 з яких мають статус національних: «Софія Київська», Києво-Печерський національний історико-культурний заповід­ник, «Херсонес Таврійський», Шевченківський національний історико-культурний заповід­ник, «Батьківщина Тараса Шевченка», «Хортиця», «Давній Галич», «Замки Тернопі­л­ля», «Камʼяна могила», «Глухів», «Ольвія», «Пере­яслав», «Чернігів стародавній», «Камʼянець», «Геть­манська столиця», «Качанівка», «Чигирин», «Биківнянські могили», «Поле Берестецької битви», Корсунь-Шевченківський національний історико-культурний заповід­ник. В Україні функціонують також 10 музеїв-З., 2 з яких мають статус національних: «Битва за Київ у 1943 році» та Гончарства українського музей-заповід­ник Національний.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю