Заповідні території - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Заповідні території

ЗАПОВІ́ДНІ ТЕРИТО́РІЇ – території, на яких встановлено особливий режим охорони та використання з метою їх збереження. В Україні виділяють природні З. т. та об’єкти і заповідні об’єкти культур. спадщини. Природні З. т. та об’єкти створ. з метою збереження унікал. і типових природ. ландшафтів, генофонду рослин. і тварин. світу, сприятл. екол. умов; сприяння збереженню, відтворенню та збагаченню відновлюв. природ. ресурсів; збереження природ. і слабо окультурених ландшафтів для оздоровлення та відпочинку людей. З. т. використовують як базу для проведення стаціонар. наук. досліджень еталон. унікал. і типових природ. комплексів у співставленні з прилеглими, зміненими госп. діяльністю ландшафтами, екології видів рослин. і тварин. світу; розроблення рекомендацій щодо забезпечення сталого розвитку тер., охорони природи, рац. природокористування, екол. безпеки; проведення моніторингу навколиш. природ. середовища; пропаганди охорони природи, підготовки кадрів тощо. Відповідно до Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991) та «Про природно-заповідний фонд України» (1992) природні З. т. в Україні формують природно-заповід. фонд як особл. об’єкт правового регулювання, охорони та використання. Виділяють такі категорії і типи тер. та об’єктів природно-заповід. фонду: природні заповідники, біосферні заповідники, нац. природні парки, заказники, пам’ятки природи, ботан. сади, дендрол. парки, зоол. парки, парки-пам’ятки садово-парк. мист-ва, регіон. ландшафтні парки, заповідні урочища. Заказники, пам’ятки природи, ботан. сади, дендрол. парки, зоол. парки та парки-пам’ятки садово-парк. мист-ва залежно від їх екол., наук., істор.-культур. цінності можуть бути заг.-держ. або місц. значення. Залежно від походження, ін. особливостей природ. комплексів та об’єктів, що оголошуються заказниками чи пам’ятками природи, мети і необхід. режиму охорони заказники поділяють на ландшафтні, ліс., ботан., заг.-зоол., орнітол., ентомол., іхтіол., гідрол., заг.-геол., палеонтол. та карст.-спелеол., а пам’ятки природи – на комплексні, ботан., зоол., гідрол. та геол. Станом на 2010 нараховується понад 7,6 тис. тер. та об’єктів природно-заповід. фонду заг. пл. понад 3,268 млн га на тер. України та понад 400 тис. га акваторії Чорного м. Осн. відомості про природно-заповід. фонд України наведено у Табл. 1.

Відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» (2000) ансамблі і комплекси пам’яток, які становлять виняткову археол., естет., етногр., істор., мист., наук. чи художню цінність, можуть бути оголошені рішеннями КМ України держ. істор.-культур. (істор.-архіт., архіт.-істор., істор.-мемор., істор.-археол., істор.-етногр.) заповідниками чи музеями-заповідниками, що охороняються відповідно до цього та ін. законів. Порядок створення істор.-культур. заповідників та музеїв-заповідників і типові положення про них затверджує КМ України.

Станом на 2010 в Україні нараховується 55 істор.-культур. заповідників, 20 найцінніших та найвідоміших з яких мають статус національних, 10 музеїв-заповідників, 2 з яких мають статус національних.

В. І. Олещенко

Стаття оновлена: 2010