Завадський Михайло Ромулович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Завадський Михайло Ромулович

ЗАВА́ДСЬКИЙ Михайло Ромулович (20. 09 (02. 10). 1848, Одеса – 1926, Ленінград, нині С.-Петербург) – педагог, мовознавець. Закін. Новорос. ун-т в Одесі (1871). Відтоді працював у Єлисаветгр. земському реал. уч-щі (нині Кіровоград): 1876–83 – дир. Засн. ж. «Педагогический вѣстникъ» (1881–83). Від 1883 – дир. Ставропол. жін. г-зій св. Олександри й Ольгінської. Від 1886 – окруж. інспектор, від 1901 – попечитель Кавказ. навч. округу, 1906–17 – сенатор і таєм. радник. Від 1917 жив у Петрограді (нині С.-Петербург). Розробляв законопроекти з реформування освіти в Рос. імперії. Автор статей з проблем викладання у нижчих і серед. закладах, опубл. 1881 у «Педагогическом вѣстнике», зокрема «Народная школа» (№ 1–4), «Школа въ Россіи» (№ 8–9), «Медицинскій надзоръ въ школе» (№ 16–17). У низці дослідж. проаналізував форми сванетської, абхаз. й удин. мов. Уклав перші мінгрел. та абхаз. букварі, «Учебник синтаксиса русского языка» (Елисаветград, 1880), «Сването-русский сборник слов» // «Сборник материалов для описания местностей и племен Кавказа» (Тифлис, 1890, вып. 10), «Грамматику кюринского языка» // Там само, 1892, вып. 14. Під кер-вом З. видано «Труды барона П. К. Услара: В 6 т.» (Тифлис, 1887; написав передмови та проаналізував зміст статей), присвяч. абхаз., чечен., авар., лакській, хюркимин. і кюрин. мовам.

Літ.: Чернишенко І. «Неабиякий педагог...»: М. Р. Завадський (1848–1926) // РШ. 1998. № 4.

І. А. Чернишенко

Стаття оновлена: 2010