Заваликут Іван Якимович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Заваликут Іван Якимович

ЗАВАЛИКУ́Т Іван Якимович (10. 09. 1884, х. Заваликут, нині у складі с. Малі Чорнокінці Чортків. р-ну Терноп. обл. – 21. 03. 1975, м. Сиракузи, шт. Нью-Йорк, США) – правознавець, громадський діяч. Д-р права. Закін. Львів. ун-т (1911). У 1910 за участь у студент. виступі заарешт. поліцією, однак незабаром звільнений. Працював пом. адвоката в м. Гусятин (нині Терноп. обл.), став одним із організаторів у місті приват. укр. школи. Під час 1-ї світ. війни мобілізов. до австро-угор. армії, 1915 потрапив у рос. полон (утримувався в таборі у Пензен. губ.). Влітку 1917 приїхав до Полтави, взяв участь у розбудові укр. органів влади. У лютому 1918 повернувся в Галичину. В період ЗУНР – офіцер 9-ї (Белз.) бригади УГА, від 1922 – адвокат у м. Копичинці (нині Терноп. обл.), від 1930 – у м. Коломия (нині Івано-Фр. обл.), де відкрив власну канцелярію. 1928–30, 1935–38 – посол до польс. сейму від УНДО в Терноп. окрузі. 1930 за звинуваченням у держ. зраді заарешт. польс. владою і ув’язнений до 1932. Від 1941 – адвокат у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ). Навесні 1944 емігрував до Німеччини (перебував у таборі для переміщ. осіб в Ельванґені), 1950 – до США. Брав участь у діяльності укр. громад.-політ. т-в, зокрема УККА, Т-ва укр. ветеранів.

Літ.: Логоза М. Моя груда землі на домовину с. п. д-ра Івана Заваликута // Таке то в нас життя. Сиракузи; Нью-Йорк, 1985; Гуцал П. Українські правники Тернопільського краю. Т., 2008.

П. З. Гуцал

Стаття оновлена: 2010