ЗАВА́ЛІВ — село Під­гаєцького ра­йону Тернопільської області. Центр сільської ради, якій під­порядковані села За­ставче, Затурин, Середнє. Знаходиться у долині р. Золота Липа (притока Дністра), за 18 км від райцентру та за 12 км від залізничної станції Потутори. Площа 10 км2. Населе­н­ня 471 особа (2001), пере­важно українці. За пере­казами, у 12 ст. село мало назву Зелений Дуб. Вперше згадується у 1310 (земельні реєстри Львівського архіву). Від­повід­но до документальні згадки 1395 — власність І. Унгаруса. Згодом ним володіли Маковецькі, які збудували мурований замок (існував до 2-ї світової війни). Історик А. Петрушевич стверджував, що сучасна назва села походить від 3-х оборон­них валів, що були тут під час княжої доби. 1675 замок знищило турецько-татарське військо, 1689 його від­будував власник села Я.-С. Яблоновський. До 1711 діяв монастир о. Василіян (остан­ній ігумен — С. Тарасевич). 1729 З. на­дано Маґдебурзьке право. Від середини 19 ст. завалівські землі належали К. Рачинському. Після 1-го поділу Польщі 1772 — під владою Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). У 1850-х рр. тут був 191 будинок, мешкало 1285 осіб (698 греко-католиків, 587 римо-католиків). 27 серпня 1915 у З. від­бувся пере­можний бій куреня УСС з російськими військами. На початок 20 ст. виникли осередки товариств «Просвіта», «Рідна школа», «Січ», «Сокіл», «Сільський господар». 1919–39 — у межах кордонів Польщі, від 1939 — УРСР. 1963–91 — у складі Бережанського ра­йону, 1940–63 та від 1991 — Під­гаєцького ра­йону. 1940 до села при­єд­нано х. Камʼяна Гора, згодом також пере­селено жителів х. Замче. Від липня 1941 до березня 1944 — під німецько-фашистською окупацією. До середини 1950-х рр. діяли загони ОУН–УПА. Нині у З. — загальноосвітня школа, дитсадок; клуб, бібліотека; амбулаторія; від­діле­н­ня звʼязку, 3 торгові заклади, лісництво. Є церква св. Михаїла (1893), каплиця. Обʼєкти природно-заповід­ного фонду: ботанічний заказник ур­очище Вивірки, загальнозоологічний заказник Довге, ботанічні памʼятки природи Завалівська бучина № 1, Завалівська бучина № 2, Бук лісовий, Горіх чорний, Завалівський платан. Встановлено памʼятник воїнам-односельчанам, які загинули під час 2-ї світової війни, обеліск на місці загибелі партизанів загону С. Ковпака, памʼят. хрест на честь скасува­н­ня панщини, насипано символічну могилу борцям за волю України, зберігся стовп, що, за легендою, повʼязаний з церквою св. Миколая, яку воєвода Роман побудував у 12 ст. на честь пере­моги над половцями на чолі з Буньяком. 1883 на Великдень у селі гостював І. Франко (у церкві його увагу привернули два образи над диякон. дверима іконостасу, через місяць зʼявилася ста­т­тя «Два образи в церкві Завалівській»). По­близу З. зна­йдено бронзовий меч ран­ньозалізного віку. Виявлено поселе­н­ня трипільської культури, західно-подільської групи скіфського часу, давньоруської культури, пізнього палеоліту. Серед видатних уродженців — народний художник України А. Манастирський. У Завалівській школі на­вчався заслужений артист України І. Легкий та письмен­ниця О. Сенатович.