ЗАВА́Л­ЛІВСЬКЕ РОДО́ВИЩЕ ГРАФІ́ТУ — айбільші в Європі та єдині, що роз­робляють в Україні, поклади графіту. Роз­ташоване в Побузькому графітоносному ра­йоні на Пів­ден­ному Бузі, по­близу селища Зава­л­ля Гайворонського р-ну Кірово­градської обл. (частково також у Савранському р-ні Одеської обл.). Виявлене 1931 року, видобуток роз­почато 1934.

Родовище метаморфічного типу, повʼязане з біо­тит-графітними гнейсами хащувато-завал­лівської світи бузької серії (неоархей). Рудоносні тіла — круто­спадні пласти субширотного про­стяга­н­ня, зосереджені у пів­нічній, середній та пів­ден­ній смугах (зонах). Потужність окремих тіл — 15–400 м, протяжність — 3–4,8 км. Роз­робляють пере­важно руди з каолінітовою корою вивітрюва­н­ня гнейсів: біо­титні, амфібол-біо­титні, біо­тит-хлоритні, хлорит-серицитові та інші. 

Графіт родовища явнокри­сталічний, лускуватий (2–4 мм), вміст у руді — 6–14 % (в середньому 6,5 %). Під­тверджені запаси руди становлять 96,6 млн т, у пере­рахунку на рядовий графіт — 6,1 млн т. Супутня корисна копалина — абразивна сировина (гранат), запаси якої оцінюють у 20,3 млн т руди або 9,7 тис. т мінералу. Родовище роз­робляють від­критим способом із попереднім роз­дрібне­н­ням свердловин­ними зарядами. Річний видобуток руди становить близько 50 тис. т; її пере­робле­н­ня з випуском графітного концентрату здійснюють на «Завал­лівському графітовому комбінаті».