Завгородній Сергій Олексійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Завгородній Сергій Олексійович

ЗАВГОРО́ДНІЙ Сергій Олексійович (19. 03 (01. 04). 1908, с. Семенівка, нині Криничан. р-ну Дніпроп. обл. – 19. 08. 1994, Дніпропетровськ) – прозаїк. Батько О. Завгороднього. Чл. СПУ (1948). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Навч. 1931–36 у Київ. зоотех. ін-ті, Київ. ІНО та Харків. ін-ті журналістики. Від 1933 – на журналіст. роботі. Очолював Дніпроп. орг-цію СПУ (1948–60, 1963–68). Почав друкуватися від 1933. Гол. тематика творів З. – краса рідної землі, життя укр. села, героїзм воїнів під час 2-ї світ. війни, екологія Степу. Повість «Антон Негнибіда» (Дн., 1957; рос. перекл. – Москва, 1972) присвяч. періоду воєн. дій 1918–20.

Тв.: Джерела молодості: Нарис. Дн., 1948; Любов: Повісті і оповідання. Дн., 1956; Краса дівоча: Повісті. Дн., 1959; К., 1968; 1978; 1988; Степові притчі: Повість. Дн., 1962; До кого сміється степ: Повість. Дн., 1964; У грозову ніч: Повісті, притчі. Дн., 1968; Мати наша, мати: Повісті. Дн., 1973; Так давно і так недавно: Спогади, докум. повісті. Дн., 1982; Пора красування: Повісті. Дн., 1987.

Літ.: Загребельний П. Краса людська // ЛГ. 1958, 19 груд.; Його ж. Шукання джерел // Завгородній С. О. Краса дівоча: Вибране. К., 1978; Мартинова С. З роду Негнибід // Зоря. 2008, 18 берез.;Чемерис В. Епікуреєць // ЛУ. 2008, 8 трав.

В. Л. Чемерис

Стаття оновлена: 2010