Завгородній Сергій Олексійович
Визначення і загальна характеристика
ЗАВГОРО́ДНІЙ Сергій Олексійович (19. 03 (01. 04). 1908, с. Семенівка, нині Криничан. р-ну Дніпроп. обл. — 19. 08. 1994, Дніпропетровськ) — прозаїк. Батько О. Завгороднього. Член СПУ (1948). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Навч. 1931–36 у Київ. зоотех. інституті, Київ. ІНО та Харків. інституті журналістики. Від 1933 — на журналіст. роботі. Очолював Дніпроп. організацію СПУ (1948–60, 1963–68). Почав друкуватися від 1933. Гол. тематика творів З. — краса рідної землі, життя укр. села, героїзм воїнів під час 2-ї світової війни, екологія Степу. Повість «Антон Негнибіда» (Дн., 1957; рос. перекл. — Москва, 1972) присвяч. періоду воєн. дій 1918–20.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Джерела молодості: Нарис. Дн., 1948; Любов: Повісті і оповідання. Дн., 1956; Краса дівоча: Повісті. Дн., 1959; К., 1968; 1978; 1988; Степові притчі: Повість. Дн., 1962; До кого сміється степ: Повість. Дн., 1964; У грозову ніч: Повісті, притчі. Дн., 1968; Мати наша, мати: Повісті. Дн., 1973; Так давно і так недавно: Спогади, докум. повісті. Дн., 1982; Пора красування: Повісті. Дн., 1987.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
