Кузьма Василь Степанович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кузьма Василь Степанович

КУЗЬМА́ Василь Степанович (01. 02. 1891, с. Романівка, нині Терноп. р-ну Терноп. обл. – 07 (за ін. да­ними – 12). 11. 1963, м. Вінніпеґ, провінція Манітоба, Канада) – церковний діяч. Генерал-хорун­жий Армії УНР. Закін. Терноп. г-зію (1910), навч. на богослов. ф-ті Львів. ун-ту. Рукопокладений на священика 1914. Служив у Тернополі в церкві Різ­два Хрис­тового. Під час 1-ї світ. війни – військ. капелан австро-угор. армії (майор). Із проголошенням 1918 ЗУНР – духівник військ. округи в Тернополі; 1919 – духівник для греко-католиків при Генштабі Армії УНР. 1920 заарешт. поляками, деякий час перебував в ув’язненні. 1920–23 – духівник при церкві Господнього Преображення та на каф. св. Юра у Львові; 1923–38 – військ. капе­лан для греко-катол. вояків польс. війська у Кракові; від 1938 – ду­шпастир у м. Новий Сонч (Поль­ща). 1930 допоміг мешканцям рідного села уникнути пацифікації. 1944–48 проживав у Чехо­словаччині й Австрії, 1948 емігрував до Канади. Співпрацював у ж. «Нива», видав «Альманах українських богословів». Написав спогади, які залишилися у ру­кописі. Нагородж. Хрестом Си­мона Петлюри та відзнакою УГА.

О. М. Колянчук

Статтю оновлено: 2014