Завейський Мечислав-Леон - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Завейський Мечислав-Леон

ЗАВЕ́ЙСЬКИЙ Мечислав-Леон (Zawiejski Mieczysław Leon; 21. 02. 1856, Краків – 02. 12. 1933, Венеція) – польський скульптор. Брат Я. Завейського. Золота медаль Заг. крайової виставки (Львів, 1894). Навч. в АМ Відня (1882–84) та Флоренції (1884–87). Працював у Флоренції, Нью-Йорку, Венеції, наприкінці 19 – на поч. 20 ст. – у Львові. Під впливом австр. академізму й італ. веризму виконував фігурні композиції, погруддя, пам’ятники, надгробки. Брав участь у львів. виставках. У Львові створив мармурові скульптури – пам’ятник М. Міколяш (1889; Львів. галерея мист-в), надгробок О. Гауснера на Личаків. цвинтарі (1891), погруддя графині З. Фредро-Скарбек (1894); конкурсні проекти львів. пам’ятників А. Фредро (1892), А. Міцкевичу (1898; обидва – 2-а нагорода). Серед кращих творів: «Св. Іван Хреститель» (1887), «Дама» (1892), скульптури на фасаді та в інтер’єрі театру ім. Ю. Словацького в Кракові, «Автопортрет» (обидва – 1893), надгробок Т. Ленартовича у Флоренції, «Св. Антоній» (обидва – 1894), «Невільниця» (1897), «За вуаллю» (1898), пам’ятники Ю. Дітлю у Криниці (нині місто Малопольс. воєводства, Польща) та А. Дунаєвському у Кракові (обидва – 1900), «Хлопчик» (1901), «Дівчинка» (поч. 20 ст.).

Літ.: J. Biriulow. Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku: Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy. Warszawa, 2007.

Ю. О. Бірюльов

Стаття оновлена: 2010