Завелєв Борис Ісакович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Завелєв Борис Ісакович

ЗАВЕ́ЛЄВ Борис Ісакович (1876 – 28. 03. 1938) – кінооператор, педагог. Працював фотографом. Від 1914 – оператор, згодом гол. оператор на кінофірмі «Акціонерне товариство О. Ханжонкова», де зняв фільми «Жінка завтрашнього дня» (1914–15, реж. П. Чардинін), «Пісня торжествуючого кохання» (1915), «Життя за життя» (1916; обидва – реж. Е. Бауер); у 1920-х рр.– оператор у ВУФКУ (Одеса–Ялта), де зняв фільми «Остання ставка містера Енніока», «По Європі блукає примара» (обидва – 1922, реж. В. Гардін), «Укразія» (1925), «Тарас Шевченко» (1926), «Тарас Трясило» (1927), «Черевички» (1928; усі – реж. П. Чардинін), «Звенигора» (1928, реж. О. Довженко) та ін. У фільмі «Звенигора» особливо яскраво розкрився естетизм З. Зняв також фільм «Член парламенту» (1920, реж. Я. Протазанов, т-во «І. Єрмольєв»). Був одним з найвизначніших кінооператорів Росії поч. 20 ст. Під час більшов. перевороту 1917 і воєн. дій 1918–20 працював у Грузії, де разом з І. Пересніані створив к/ф «Сурамська фортеця», що з успіхом демонструвався на екранах Німеччини, Франції, Іраку і Туреччини. Викладав у ВДІКу (Москва). Репрес. на поч. 1930-х рр.

Р. В. Руденко

Стаття оновлена: 2010