Завітневич Володимир Зенонович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Завітневич Володимир Зенонович

ЗАВІТНЕ́ВИЧ Володимир Зенонович (02(14). 04. 1853, с. Літвяни Мінської губ. – 04. 03. 1927, Київ) – історик, громадський діяч, публіцист. Д-р богослов’я (1902). Дійс. стат. радник (1910). Закін. Мінську духовну семінарію (1875), церк.-істор. відділ. С.-Петербур. духов. академії зі ступ. канд. богослов’я (1878). Від 1879 – учитель Варшав. духов. уч-ща; 1884–1911 – у Київ. духов. академії: доц., від 1899 – екстраординар., від 1904 – ординар. проф. Водночас від 1890 – викл. історії Київ. ін-ту шляхет. дівчат. Досліджуючи життя і творчість слов’янофіла О. Хом’якова, захопився його ідеями. Один з ініціаторів проекту змін до Статуту духов. академій з вибор. началом, унезалежненням від єпарх. архієрея та посиленням наук. рівня академій. Як чл. Передсобор. Присутствія при Священ. Синоді (1906) брав участь у розробленні програми Поміс. Собору РПЦ. Після ревізії Київ. духов. академії 1908 архієпископом Антонієм (Храповицьким) тавров. як ліберал, борець за автономію Академії та підбурювач студентів; змушений був 1910 вийти у відставку, 1912 обраний почес. засл. ординар. проф. Брав участь у подіях щодо вшанування пам’яті Т. Шевченка 1914 у Києві, заборон. владою. Делегат Всерос. Поміс. Собору РПЦ у Москві 1917–18. Від 1918 – у складі Ученого ком-ту Мін-ва ісповідань уряду гетьмана П. Скоропадського, де активно розробляв питання історії Церкви і розвитку вищої богослов. освіти. 1919–27 – позаштат. співроб. ВУАН. Чл. Істор. т-ва Нестора-Літописця та Київ. реліг.-філос. т-ва. Автор праць з історії Давньої Русі (зокрема часів Володимира Великого), України, Білорусі та Росії. Займався археологією (розкопки в землі дреговичів, на тер. Білорусі та України), вивчав і публікував експонати Церк.-археол. музею при Київ. духов. академії (широко дискутоване дослідж. про т. зв. хрест преподобного Сергія Радонезького та ін.).

Пр.: Палинодия Захарии Копыстенского и ее место в истории западно-русской полемики XVI и XVII вв. Варшава, 1883; Судебный процесс пушкарей Могилевского королевского замка с городским магистратом и сооружение городских укреплений в городе Могилеве в конце XVI и начале XVII в. К., 1886; Область дреговичей как предмет археологического исследования // Тр. Киев. духов. академии. 1886. № 8; Владимир Святой как политический деятель. К., 1888; Великий князь киевский Святослав Игоревич и историческое значение его богатырских подвигов. К., 1888; О месте и времени крещения Св. Владимира и о годе крещения киевлян. К., 1888; Крест, которым преподобный игумен Сергий благословил великого князя Дмитрия Донского на борьбу с Мамаем. К., 1889; Из археологической экспедиции в Припятское Полесье // Чтения в Истор. об-ве Нестора-Летописца. 1890. Кн. 4; К вопросу о годе рукоположения в Киевские митрополиты Св. Макария и о месте его мученической кончины // Тр. Киев. духов. академии. 1890. № 1; К вопросу о выработке критерия для классификации курганов по типам // КС. 1890. № 5; К вопросу о происхождении названия и о местоположении киевской церкви «Святой Богородицы Пирогощей» // Тр. Киев. духов. академии. 1891. № 1; Значение первых славянофилов в деле уяснения идей народности и самобытности. К., 1891; Вторая археологическая экскурсия в Припятское Полесье. К., 1891; К вопросу об имени «Русь» // Чтения в Истор. об-ве Нестора-Летописца. 1892. Кн. 6; Тр. Киев. духов. академии. 1892. № 11; Алексей Степанович Хомяков // Славян. обозрение. 1892. Т. 2, кн. 5–6; К вопросу об историческом призвании русского народа. К., 1893; Замок кн. Симеона Олельковича и летописный Городец под Киевом // Чтения в Истор. об-ве Нестора-Летописца. 1893. Кн. 5; Вопрос о падении Польши в польской историографии. С.-Петербург, 1894; Значение царствования Александра ІІІ в общем ходе нашей исторической жизни. К., 1895; Памяти А. С. Пушкина. О значении личности в истории // Тр. Киев. духов. академии. 1899. Кн. 6; Рационализм как источник неверия и сектантства. К., 1900; О высшем начале общественной нравственности // Странник. 1900. Т. 2–3, кн. 8–9; О культурном воздействии Византии на быт русских славян в курганную эпоху // Тр. 12-го Археол. съезда в Харькове. 1902. Т. 2; Религиозно-нравственное состояние Н. В. Гоголя в последние годы его жизни. К., 1902; Алексей Степанович Хомяков. К., 1902. Т. 1, кн. 1–2; 1913. Т. 2; Место А. С. Хомякова в истории русского народного самосознания // Мирный труд. Х., 1904. Кн. 4–7; Алексей Степанович Хомяков // Изв. Рус. собрания. 1904. Т. 2; О восстановлении соборности в Русской Церкви. С.-Петербург, 1905; Из системы философско-богословского мировоззрения А. С. Хомякова. К., 1906; Манифест 17 октября в историческом освещении. К., 1906; А. С. Хомяков как историк // Чтения в Истор. об-ве Нестора-Летописца. К., 1907. Кн. 22, вып. 3; Сперанский и Карамзин как представители двух политических течений в царствование императора Александра І. К., 1907; Духовенство и партийность в политике // Тр. Киев. духов. академии. 1907. № 1; Что следует понимать под так называемым «разрывом» интеллигентского общества с народом // Там само. № 7; Значение великой Московской смуты в общем ходе политического развития допетровской Руси. К., 1908; Военное дело у русских славян в эпоху их выступления на историческую арену // Военно-истор. вест. К., 1909. № 1, 2; Начальная страница из древнейшей истории г. Чернигова. К., 1909; Манифест 19 февраля в историческом освещении. К., 1911; Вопрос о народности в его научной постановке. К., 1912; Идеология Отечественной войны // Военно-истор. вест. К., 1912. № 4; Особенность поэтического творчества А. С. Хомякова // Сб. статей в честь Д. А. Корсакова. Казань, 1912–13; Критика начал немецкой философии школы Канта А. С. Хомяковым // Тр. Киев. духов. академии. 1913. Кн. 2; Гносеология А. С. Хомякова // Там само. Кн. 3; Религиозно-мистический элемент в избрании на царство Михаила Федоровича Романова // Военно-истор. вест. 1913. Кн. 2; Владимир Красно Солнышко. К., 1915; Русские славянофилы и их значение в деле уяснения идей народности и самобытности. К., 1915; Банкротство начал германской культуры и идеал российской цивилизации // Тр. Киев. духов. академии. 1915. № 1; К., 1917.

Літ.: Завітневич Володимир Зенонович [Некролог] // Україна. 1927. Т. 3; Біднов В. О. Володимир Завітневич [Некролог] // Зап. НТШ. 1928. Т. 149; Ульяновський В. І. Церква в Українській Державі 1917–1920 рр. (доба Гетьманату Павла Скоропадського). К., 1997; Киселев В. Н. Исследователь внимательный и трудолюбивый: О жизни и деятельности историка и богослова, профессора В. З. Завитневича. Минск, 2007.

ДА: ЦДІА у Києві. Ф. 711, оп. 1, спр. 10 917, арк. 1–4, оп. 3, спр. 2729, арк. 1, спр. 3248, арк. 1–2, спр. 3528, арк. 1–2 зв., спр. 4012, арк. 6, ф. 442, оп. 637, спр. 22, арк. 1–6 зв.; Ін-т рукописів НБУВ. Ф. 175, спр. 1465.

В. І. Ульяновський

Стаття оновлена: 2010